ЛАБО — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичення з західнослов’янських мов;

п. łaba «лапа», слц. laba «тс.» розглядаються як варіант слова łapa (Sławski IV 397; Machek ESJČS 254);

висловлювалось припущення про зворотне запозичення в польську та словацьку мови з румунської (рум. lā́bă «лапа») чи угорської (уг. láb «тс.») (Vincenz 2; Балецкий St. sl. 9, l–4, 357–361);

калька молд. пичо́р «копиця; нога», [кичо́р, кишо́р] (рум. рісіór) «тс.»;

очевидно, пов’язане з [ла́ба] «лапа»;

пор. [лабко́] «чорний пес з білими лапами», п. ст. łabaj, łabaja «великий пес»;

очевидно, пов’язане з [ла́ба] «ніжка, підставка»;

назва може бути зумовлена тим, що аконіт має пальцеподібно розсічене листя, схоже на лапу (Нейштадт 254);

очевидно, пов’язане з [ла́ба] «лапа»;

семантично видозмінене шляхом зближення з [ла́ба] «лана» запозичення з польської мови;

п. labet «вид гри в карти», [wlazł w łabety] «має клопіт», як і р. лабе́т «недобір взятки в картярській грі; штраф за цей недобір; [промах, помилка; лихо, неприємність, кінець, загибель]», ч. labeta «картярська гра без взятки; грошова ставка у грі», [je v labé́tě] «має клопіт; помер», слц. labeta «у картярській грі сума, на яку грають», походить від фр. la bête «тварина; дурень; вид гри в карти («дурна гра»)», що продовжує лат. bestia «тварина»;

складне утворення з основ іменників соро́ка і [ла́ба] «лапа»;

назва зумовлена подібністю форми квіток сокирок зі шпоркою біля основи до форми сорочих лап;

пор. семантично подібні інші назви цієї рослини [сорочі лапки, сорочі ноги, зозулині черевички, остріжка];

результат фонетичної видозміни слова соркола́ «тс.», що виникло внаслідок відпадіння кінцевого б у назві *соркола́б [‹ cорокола́б] «тс.» – складного слова, утвореного з основ іменників соро́ка та ла́ба «лапа»;