ЛАБКА — ЕТИМОЛОГІЯ

ла́ба «лапа, ніжка в козлах; підставка О»

запозичення з західнослов’янських мов;
п. łaba «лапа», слц. laba «тс.» розглядаються як варіант слова łapa (Sławski IV 397; Machek ESJČS 254);
висловлювалось припущення про зворотне запозичення в польську та словацьку мови з румунської (рум. lā́bă «лапа») чи угорської (уг. láb «тс.») (Vincenz 2; Балецкий St. sl. 9, l–4, 357–361);
Фонетичні та словотвірні варіанти

лабана́тий «який має великі ноги»
ла́бати «рухати лапами, тупотіти»
ла́біш
ла́бка «ніжка у ступці; один з двох стовпчиків, які підтримують па припічку комин у гуцульській печі»
ла́бки «лапи, ноги»
лабко́ «чорний пес з білими лапами»
ла́буш «тс.»
лабцюва́ти «хапати (у лапи); тягти?»
лоба́тий «який має великі лапи, ноги, велике листя»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
łaba «лапа» польська
łapa польська
lā́bă румунська
laba «тс.» словацька
láb угорська

лаба́ня (назва вівці)

очевидно, пов’язане з [ла́ба] «лапа»;
пор. [лабко́] «чорний пес з білими лапами», п. ст. łabaj, łabaja «великий пес»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
łabaj (ст.) польська
łabaja «великий пес» (ст.) польська
ла́ба «лапа» українська
лабко́ «чорний пес з білими лапами» українська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України