ЛАБКА — ЕТИМОЛОГІЯ
ла́ба «лапа, ніжка в козлах; підставка О»
запозичення з західнослов’янських мов;
п. łaba «лапа», слц. laba «тс.» розглядаються як варіант слова łapa (Sławski IV 397; Machek ESJČS 254);
висловлювалось припущення про зворотне запозичення в польську та словацьку мови з румунської (рум. lā́bă «лапа») чи угорської (уг. láb «тс.») (Vincenz 2; Балецкий St. sl. 9, l–4, 357–361);
Фонетичні та словотвірні варіанти
лабана́тий
«який має великі ноги»
ла́бати
«рухати лапами, тупотіти»
ла́біш
ла́бка
«ніжка у ступці; один з двох стовпчиків, які підтримують па припічку комин у гуцульській печі»
ла́бки
«лапи, ноги»
лабко́
«чорний пес з білими лапами»
ла́буш
«тс.»
лабцюва́ти
«хапати (у лапи); тягти?»
лоба́тий
«який має великі лапи, ноги, велике листя»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
łaba «лапа» | польська |
łapa | польська |
lā́bă | румунська |
laba «тс.» | словацька |
láb | угорська |
лаба́ня (назва вівці)
очевидно, пов’язане з [ла́ба] «лапа»;
пор. [лабко́] «чорний пес з білими лапами», п. ст. łabaj, łabaja «великий пес»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
łabaj (ст.) | польська |
łabaja «великий пес» (ст.) | польська |
ла́ба «лапа» | українська |
лабко́ «чорний пес з білими лапами» | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України