ЛА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ля «шостий звук музичної гами і нота, що його позначає» (муз.)
запозичення з італійської мови;
іт. lа «тс.», як і назви інших нот гами, походить від початкового складу одного із слів першої строфи латинського релігійного гімну св. Іоанну;
Фонетичні та словотвірні варіанти
la
la
la
lá
ла
ла
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| lа «тс.» | італійська |
скала́ «великий камінь, скеля; [крута гора Ч; скіпка, скалка; гілки м’якого дерева для плоту, огорожі; клепка; обвал О]»
псл. skala, первісно «щось відколоте, розколоте», пов’язане чергуванням голосних із sčelь «розколина»;
споріднене з лит. skélti «розколювати», гр. σϰάλλω «копаю, рубаю», дісл. skilja «розділяти», двн. scolla «брила», нвн. Scholle «крижина»;
іє. *(s)kel- «різати», *kel- «бити»;
р. бр. болг. скала́, др. скала, п. нл. skаła,ч. skála, skalák (skalař) «робітник у каменоломні», слц. skala, вл. skała «скала, каменоломня», skałar «каменяр», м. скала, схв. ска̏ла, слн. skála;
Фонетичні та словотвірні варіанти
одска́лина
«схил скелі»
оска́лля
«осколки»
при́ска́лка
«залом скали»
при́скалок
«тс.»
скал
«крутий схил гори»
скали́на
«порубані дрова»
скали́не́ць
«польовий шпат»
скали́нний
«скелястий»
скали́стий
«скелястий; [твердий, міцний]»
скали́сько
«скеля»
ска́ли́ти
«сильно бити, розбивати»
ска́лі
«гілки для плоту»
(зб.)
ска́лка
«осколок чого-небудь твердого; (зоол.) черепашка; [кремінь у рушниці]»
скалкува́тий
«з гострими краями; бугристий»
скалля
(зб.)
ска́льни́й
скальча́к
«(геол.) раковистий вапняк; (зоол.) черепашка»
скальча́тка
«циприс, Cypris»
(зоол.)
ска́ля
«гілки; тріски; хмиз; дошки, поколені на клепки»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| скала́ | білоруська |
| скала́ | болгарська |
| skała «скала, каменоломня»«каменяр» | верхньолужицька |
| skałar «скала, каменоломня»«каменяр» | верхньолужицька |
| σϰάλλω «копаю, рубаю» | грецька |
| scolla «брила» | давньоверхньонімецька |
| skilja «розділяти» | давньоісландська |
| скала | давньоруська |
| *(s)kel- «різати» | індоєвропейська |
| skélti «розколювати» | литовська |
| скала | македонська |
| skаła | нижньолужицька |
| Scholle «крижина» | нововерхньонімецька |
| skаła | польська |
| skala | праслов’янська |
| скала́ | російська |
| ла | сербохорватська |
| skala | словацька |
| skála | словенська |
| skála «робітник у каменоломні» (skalař) | чеська |
| skalák «робітник у каменоломні» (skalař) | чеська |
| первісно «щось відколоте, розколоте» | ? |
| sčelь «розколина» | ? |
| *kel- «бити» | ? |
смола́
споріднене з лит. smelá «живиця, смола; варена смола; вар; дьоготь; коломазь», smélti «обмазуватися, бруднитися; темніти, замутитися», лтс. sme̦li (мн.), sme̦ls (одн.) «смолисте дерево, смола»;
псл. smola «смола, варена смола, вар; живиця; смолисте дерево», очевидно, пов’язане чергуванням голосних з [smaliti] «смалити, палити, пекти, закопчувати», *smel-ti «палити; тліти, жаріти; повільно горіти»;
р. болг. смола́, бр. смала́, др. смола, п. вл. нл. smoła, ч. smůla, smola, слц. smola, полаб. smölă «смола; пекло; духовка», м. смола, схв. сма̏ла, слн. smôla, с.-цсл. смола;
Фонетичні та словотвірні варіанти
обсмо́л
обсмо́лювач
осмо́л
осмо́лка
осмо́лювач
просмо́лений
смілки́й
«липкий, жирний»
смі́льни́й
смі́льниця
«смолисте дерево, смолиста деревина»
смо́лавець
«шмаркач»
смо́лавий
«шмаркатий»
смо́лавка
«нежить»
смо́лений
смоли́льний
смоли́льник
смоли́на
«соснові дрова»
смоли́на́
«смолиста ялина або сосна»
смоли́нець
«смоляний камінь»
(мін.)
смоли́стий
смоли́ти
смоли́ці
«сосновий ліс»
смо́лич
«тс.»
смо́лі́
«соплі»
смолі́вка
«соснова скіпка»
смолі́й
«замазура»
смолки́й
смоло́ви́й
смоль
«щось дуже чорне»
смо́льни́й
смольни́к
«швець»
смольни́ця
«смолисте дерево»
смолю́х
«вид хвойного довгоносика, Pissodes»
(етн.)
смо́лявка
«нежить»
смоля́к
«смолисте дерево»
смоляни́й
смоляни́к
«смолоскип»
смоляни́стий
смоляни́ця
«тс.»
смоля́нка
«білизна гуцульських пастухів, виварена в маслі і жирі; клейонка»
смоля́р
«смолокур»
смоля́рня
«смолокурня»
смоля́рство
смоля́стий
«смолистий»
смо́лячка
«нежить»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| смала́ | білоруська |
| смола́ | болгарська |
| smoła | верхньолужицька |
| смола | давньоруська |
| sme̦li (мн.) | латиська |
| smelá «живиця, смола; варена смола; вар; дьоготь; коломазь» | литовська |
| смола | македонська |
| smoła | нижньолужицька |
| smölă «смола; пекло; духовка» | полабська |
| smoła | польська |
| smola «смола, варена смола, вар; живиця; смолисте дерево» | праслов’янська |
| смола́ | російська |
| смола | сербо-церковнослов’янська |
| ла | сербохорватська |
| smola | словацька |
| smôla | словенська |
| smůla | чеська |
| smola | чеська |
| smélti «обмазуватися, бруднитися; темніти, замутитися» | ? |
| smaliti «смалити, палити, пекти, закопчувати» | ? |
| *smel-ti «палити; тліти, жаріти; повільно горіти» | ? |
щу́дла «диби, хідлі» (мн.)
запозичене з німецької мови за посередництвом польської та чеської;
свн. studel «одвірок» споріднене з дісл. stuðill «опора», днн. stuthli «одвірок», які зводяться до іє. *st(h)ā- «стояти», наявного також у псл. stati, укр. ста́ти;
п. szczudła (одн. szczudło) «милиці; диби, хідлі», ч. [štidla] «дерев’яна нога, милиця, диба», слц. štule (одн. štul’a) «диби, хідлі», схв. шту̏ла «дерев’яна нога», шту̏ле (мн.) «диби, хідлі»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
шудла́тий
«цибатий»
щудла́к
«ходуличник (кулик довгоніг), Himantopus himantopus L. (Hypsibates himantopus)»
(орн.)
щудлачо́к
«тс.»
(орн.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| stuðill «опора» | давньоісландська |
| stuthli «одвірок» | давньонижньонімецька |
| *st(h)ā- «стояти» | індоєвропейська |
| szczudła «милиці; диби, хідлі» (одн. szczudło) | польська |
| stati | праслов’янська |
| ла «дерев’яна нога» | сербохорватська |
| studel «одвірок» | середньоверхньнімецька |
| štule «диби, хідлі» (одн. štul’a) | словацька |
| ста́ти | українська |
| ле «диби, хідлі» (мн.) | українська |
| štidla «дерев’яна нога, милиця, диба» | чеська |
хула́ «огуда»
псл. xula;
вважається спорідненим з xvala (іє. *sou-l-/su̯-ō-l-), пор. бр. [хула́] «хвала» (Потебня РФВ IV 202; Ильинский ИОРЯС 23, 168–170; ЭССЯ 8, 114–115) і, можливо, з дінд. svárati «звучати, співати, хвалити» (іє. *su̯e-r-);
припускався також зв’язок з коренем xyl- › укр. хили́ти, похи́лий (Bern. I 406; Фасмер IV 283–284; Младенов 673), зіставлялося з псл. skula «виступ, опуклість» (Мельничук Этимология 1966, 214; Brückner KZ 51, 237–238), з гот. (bi-)sauljan «марати», bisaulnan «маратися» (Matzenauer LF 7, 224; 8, 4; Bezzenberger BB 22, 479; Эндзелин СБЭ 71; Pedersen IF 5, 63–64);
розглядалося як експресивна зміна псл. *kudla, пов’язаного з др. кудити «лаяти, гудити» та ін. (Machek Studie 99);
псл. xuliti пояснювалося як запозичення з гот. hōlōn «обманювати», двн. huolian «тс.» (Meillet Études II 252);
р. хула́, бр. [хула́] «хвала», др. хула «хула; ганьба», ч. ст. chúlost «сором», болг. ху́ла, м. хула, схв. ху̏ла, слн. [húla], стсл. хоула;
Фонетичні та словотвірні варіанти
оху́ла
«гана, докір»
хул
«тс.»
хули́тель
«огудник»
хули́ти
хульни́й
«глузливий»
хульни́к
«насмішник»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| хула́ «хвала» | білоруська |
| хула́ «хвала» | білоруська |
| ху́ла | болгарська |
| hōlōn «обманювати» | готська |
| huolian «тс.» | давньоверхньонімецька |
| svárati «звучати, співати, хвалити» (іє. *su̯e-r-) | давньоіндійська |
| кудити «лаяти, гудити» | давньоруська |
| хула «хула; ганьба» | давньоруська |
| хула | македонська |
| xula | праслов’янська |
| skula «виступ, опуклість» | праслов’янська |
| *kudla | праслов’янська |
| xuliti | праслов’янська |
| хула́ | російська |
| ла | сербохорватська |
| húla | словенська |
| хоула | старослов’янська |
| хили́ти | українська |
| chúlost «сором» | чеська |
| хула́ «хвала» | ? |
| xyl- | ? |
| похи́лий | ? |
| bisaulnan «маратися» | ? |
| chúlost «сором» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України