КІШКОЮ — ЕТИМОЛОГІЯ
ко́шки «котяча м’ята справжня, Nepeta cataria L.» (бот.)
розхідник звичайний»;
похідні утворення від кі́шка, коша́чий;
назви зумовлені приємним для котів запахом цих рослин (Вісюліна–Клоков 295; Федченко–Флеров 808; Попов Лек. раст. 38);
р. [ко́шечник] котяча м’ята справжня;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кошачки́
«тс. Ж; розхідник звичайний, Glechoma hederacea L. Mak»
коше́чник
«розхідник звичайний »
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кі́шка | українська |
| коша́чий | українська |
| ко́шечник | ? |
ки́шка
пор. як семантичну паралель лтс. zaȓna «кишка», лит. žarnà «тс.», пов’язане з іє. *g’her- «обіймати, оточувати, хапати», а також лтс. dęsa «кишка, ковбаса», лит. deš(e)ra «ковбаса», пов’язані з іє. *dek’- «брати» (Mühl.–Endz. IV 690– 691);
етимологічний зв’язок з р. кише́ть (Brückner 23Т) не очевидний;
можливо також, що праслов’янська форма зводиться до іє. *kūs- «випуклість, склепіння» (Janzén ZfSlPh 15, 49–60);
можливо, споріднене з дінд. kóṣṭhaḥ «нутрощі, кишки», утвореним від іє. *(s)keu- «покривати, затуляти» (Pokorny 951–953);
псл. *kyša, *kyšьka «кишка, живіт, шлунок»;
р. кишка «кишка», бр. кі́шка, п. kiszka «тс.», ч. [kyska] «ліверна ковбаса», полаб. ťáisǝ (‹*kyša) «нирка», болг. [ки́шка] «квач, умочений в дьоготь, для зволоження пальців при прядінні; квачик», слн. kȋška «чорнильний горішок», цсл. кишька «шлунок; утроба»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ки́шечник
кишка́нь
«тс. (і про чоловіка)»
кишка́тий
«з червоним наростом на голові»
(про індика)
кишкі́вка
«струна з кишки»«нутрощі зарізаної свині; неїстівні нутрощі риби»
кишку́н
«кабан з одним ядром»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кі́шка | білоруська |
| ки́шка «квач, умочений в дьоготь, для зволоження пальців при прядінні; квачик» | болгарська |
| kóṣṭhaḥ «нутрощі, кишки» | давньоіндійська |
| *g'her- «обіймати, оточувати, хапати» | індоєвропейська |
| *dek'- «брати» | індоєвропейська |
| *kūs- «випуклість, склепіння» | індоєвропейська |
| *(s)keu- «покривати, затуляти» | індоєвропейська |
| zaȓna «кишка» | латиська |
| dęsa «кишка, ковбаса» | латиська |
| žarnà «тс.» | литовська |
| deš(e)ra «ковбаса» | литовська |
| ťái̯sǝ «нирка» (‹*kyša) | полабська |
| *kyša | полабська |
| kiszka «тс.» | польська |
| *kyša | праслов’янська |
| *kyšьka «кишка, живіт, шлунок» | праслов’янська |
| кише́ть | російська |
| кишка́ «кишка» | російська |
| kȋška «чорнильний горішок» | словенська |
| кишька «шлунок; утроба» | церковнослов’янська |
| kyška «ліверна ковбаса» | чеська |
кіт «Felis felis» (зоол.)
псл. koťъ;
споріднене з лит. kate «кішка», лтс. kaķis «тс.», прус. catto «кіт», двн. kazza «кішка», свн. нвн. Katze «тс.», дісл. kǫttr «кіт», kettä «кішка», дангл. catt «кіт», англ. cat, лат. cattus, дірл. ірл. cat, кімр. kath, брет. kaz «тс.»;
можливо, псл. kotъ запозичено з латинської мови у IV ст. н. е. через германське посередництво або й прямо;
можливо також, що германські і кельтські форми запозичено з латинського джерела, або, навпаки, латинське слово походить із германського;
подібна назва для кота існує і в неіндоєвропейських мовах (пор. ар. qiṭṭ «кіт», qiṭṭa «кішка»), що дає підставу розглядати цю назву як давнє мандрівне слово суспільноетнічних культур Європи і Азії;
р. бр. болг. кот, др. котъ, п. kot «кіт; (мисл.) заєць», ч. слц. kot «кіт», вл. kóčka «кішка», нл. kot, полаб. ťötåi (‹*koty) «коти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
киць-киць
(вигук, яким підкликають котів)
ки́цька
ки́цю-ки́цю
ки́ця
кі́тка
кіца́к
«кіт»
кі́цька
кі́ця
кі́шка
ко́та́
(вигук, яким відганяють котів)
котар
«кіт (?)»
котеня́
коти́на
котя́
котя́чий
коцур
«кіт»
коцуря́тко
«кошеня»
коша́тина
коша́чий
кошва́
(зб.)
кошеня́
коше́чий
куцю́сь
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| cat | англійська |
| qiṭṭ | арабська |
| qiṭṭa | арабська |
| кот | білоруська |
| кот | болгарська |
| kaz «тс.» | бретонська |
| kóčka «кішка» | верхньолужицька |
| catt «кіт» | давньоанглійська |
| kazza «кішка» | давньоверхньонімецька |
| cat | давньоірландська |
| kǫttr «кіт» | давньоісландська |
| kettä «кішка» | давньоісландська |
| котъ | давньоруська |
| cat | ірландська |
| kath | кімрська |
| cattus | латинська |
| kaķis «тс.» | латиська |
| katė˜ «кішка» | литовська |
| kot | нижньолужицька |
| Katze «тс.» | нововерхньонімецька |
| ťötåi «коти» (‹*koty) | полабська |
| kot «кіт; (мисл.) заєць» | польська |
| koťъ | праслов’янська |
| kotъ | праслов’янська |
| catto «кіт» | прусська |
| кот | російська |
| Katze «тс.» | середньоверхньнімецька |
| kot «кіт» | словацька |
| kot «кіт» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України