КІТКА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ко́тики «конюшина польова, Trifolium arvense L. РУСБот; [розхідник волосистий, Glechoma hirsutum W. K. Mak; розхідник звичайний, Glechoma hederaceum L.; пухівка, Eriophorum . ВеНЗн; первоцвіт, Primula L. Mak]» (бот.)
результат перенесення на рослини назв ко́тик та інших похідних від кіт за шерстистістю або пухнастістю оцвітини, квітів або інших частин рослини, що викликає асоціацію з котячою шерстю (Вісюліна–Клоков 108, 220–221, 295; Флора УРСР VI 363; УРЕ VII 198, XII 34; Нейштадт 436–437);
Фонетичні та словотвірні варіанти
кітка
«пухівка»
ко́тки́
«конюшина польова Я, Mak; люцерна серповидна, Medicago falcata L. Ж»
котя́чка
«розхідник звичайний»
коціки
«конюшина польова»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ко́тик | українська |
кіт | українська |
кіт «Felis felis» (зоол.)
псл. koťъ;
споріднене з лит. kate «кішка», лтс. kaķis «тс.», прус. catto «кіт», двн. kazza «кішка», свн. нвн. Katze «тс.», дісл. kǫttr «кіт», kettä «кішка», дангл. catt «кіт», англ. cat, лат. cattus, дірл. ірл. cat, кімр. kath, брет. kaz «тс.»;
можливо, псл. kotъ запозичено з латинської мови у IV ст. н. е. через германське посередництво або й прямо;
можливо також, що германські і кельтські форми запозичено з латинського джерела, або, навпаки, латинське слово походить із германського;
подібна назва для кота існує і в неіндоєвропейських мовах (пор. ар. qiṭṭ «кіт», qiṭṭa «кішка»), що дає підставу розглядати цю назву як давнє мандрівне слово суспільноетнічних культур Європи і Азії;
р. бр. болг. кот, др. котъ, п. kot «кіт; (мисл.) заєць», ч. слц. kot «кіт», вл. kóčka «кішка», нл. kot, полаб. ťötåi (‹*koty) «коти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
киць-киць
(вигук, яким підкликають котів)
ки́цька
ки́цю-ки́цю
ки́ця
кі́тка
кіца́к
«кіт»
кі́цька
кі́ця
кі́шка
ко́та́
(вигук, яким відганяють котів)
котар
«кіт (?)»
котеня́
коти́на
котя́
котя́чий
коцур
«кіт»
коцуря́тко
«кошеня»
коша́тина
коша́чий
кошва́
(зб.)
кошеня́
коше́чий
куцю́сь
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
cat | англійська |
qiṭṭ | арабська |
qiṭṭa | арабська |
кот | білоруська |
кот | болгарська |
kaz «тс.» | бретонська |
kóčka «кішка» | верхньолужицька |
catt «кіт» | давньоанглійська |
kazza «кішка» | давньоверхньонімецька |
cat | давньоірландська |
kǫttr «кіт» | давньоісландська |
kettä «кішка» | давньоісландська |
котъ | давньоруська |
cat | ірландська |
kath | кімрська |
cattus | латинська |
kaķis «тс.» | латиська |
katė˜ «кішка» | литовська |
kot | нижньолужицька |
Katze «тс.» | нововерхньонімецька |
ťötåi «коти» (‹*koty) | полабська |
kot «кіт; (мисл.) заєць» | польська |
koťъ | праслов’янська |
kotъ | праслов’янська |
catto «кіт» | прусська |
кот | російська |
Katze «тс.» | середньоверхньнімецька |
kot «кіт» | словацька |
kot «кіт» | чеська |
кіто́к «обмотаний вірьовками скрутень соломи, що прибивається по краях дверей для захисту від холоду»
очевидно, пов’язане з коти́ти (див.);
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
коти́ти | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України