КІСТРИЦІ — ЕТИМОЛОГІЯ
костри́ця «тверді залишки льону й конопель після тіпання та чухрання; [товста гілка ВеБ]»
псл. kostra (kostrica), очевидно, «обрубки, обломки» або «щось начесане»;
похідне від іє. *kes-/kos- «рубати, колоти, бити»;
р. костра́ «костриця», [косте́рь], костри́ка, костри́ца, бр. кастры́ца, п. kostrzewa, kostra, kostrzyca «тс. »;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кістри́ця
«костриця»
кістри́читися
«тс.»
койстри́ця
костра́
«тс.»
костри́куватий
«задерикуватий, причепливий»
костри́читися
«виділяти кострицю (про прядиво); гороїжитися, чванитися»
костри́чуватий
«який має багато костриці»
костьо́р
«згонини з гречаної соломи»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кастры́ца | білоруська |
| *kes- «рубати, колоти, бити» | індоєвропейська |
| kos- | індоєвропейська |
| kostrzewa «тс. » | польська |
| kostra «тс. » | польська |
| kostrzyca «тс. » | польська |
| kostra (kostrica) | праслов’янська |
| kostrica | праслов’янська |
| костра́ «костриця» | російська |
| косте́рь | російська |
| костри́ка | російська |
| костри́ца | російська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України