КІП — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичення з румунської чи молдавської мови;

рум. chip «спосіб, манера; образ», молд. kun «тс.», походить від угорського kép «картина; обличчя; образ», що є словом давньотюркського походження (пор. дтюрк. kep «форма», тур. gibi «подібно до того, як», чув. кап «зовнішній вигляд; форма; постать; корпус»);

м. кип «статуя», схв. кȗп, слн. kíp «тс.»;

зближення з куп, ку́па (Iljinskij AfSlPh 29, 162–163; Ondruš Sl. Wortst. 129; Šaur Slavia 46/1,13–16) неприйнятне, як і виведення схв. кȍпа з романських мов (Skok AfSlPh ЗО, 308);

псл. kopa «купа; копиця, скирта; одиниця лічби; [громада]», похідне від kopati «копати» (первісно «нарита купа землі»);

споріднене з лит. kãpas «могила», kapaĩ «кладовище», лтс. kaps «60 штук; могила», kãpa (kãpe) «дюна», kapuole «купа», а також, з іншим ступенем чергування, лит. kōpos (мн.) «дюни», kopà «велика кількість», kõpti «згромаджувати докупи»;

лит. kapà «копа; 60 штук», лтс. kapa «тс.» вважаються запозиченнями з білоруської мови;

р. [копа́] «купа сіна, снопів хліба, копиця; одиниця лічби (60 снопів, огірків, раків тощо); півкарбованець, 50 копійок; велика кількість, купа чого-небудь», бр. капа́ «копиця сіна; одиниця лічби (60 штук)», др. копа «міра, 60 штук», п. kopa «копа (снопів, 60 штук); копиця (сіна)», ч. kopa «давня одиниця лічби (60 штук); скирта сіна, соломи; велика кількість чогось; шматок полотна ручної роботи», [kůpa], ст. kópa (kopa) «тс.», слц. kopa «купа каміння, землі; копиця; давня одиниця лічби (60, іноді 50 штук)», вл. нл. kopa «купа; одиниця лічби (60 штук)», полаб. ťǘpă «копа (60 штук)», болг. ко́па́ «копа, копиця», м.копа «стіжок сіна, скирта», схв. [кȍпа] «скирта, копиця», [копс] «тс.; купа дров на вугілля, укладених за формою скирти; п’ять горіхів, зібраних у купу», слн. kópa «стіг; копиця; 60 штук снопів та ін.; укладена за формою скирти купа дров на вугілля; купка з чотирьох горіхів; натовп»;

складне слово, утворене з основ дієслова пали́ти та іменника копа́;

назва пов’язується з іменами різних святих на тій підставі, що їхні дні припадають на період жнив, коли під час грози блискавка спалює на полі копи хліба;

за народними повір’ями, святі в такий спосіб карають людей за гріхи;

р. [Пали́копа] «день Бориса і Гліба 24 липня (6 серпня)», п. Palikopa «день св. Петра»;

для р. ки́па приймається також (Фасмер II 235; Bern. I 504) походження від снн. kip «звʼязка шкір або льону», повʼязаного з н. Кіере;

н. Kíepe «кошик для перенесення вантажів» є формою нижньонімецького походження (пор. снн. kīpe «кошик»), спорідненою з дангл. сӯра «кошик», сӯре «тс.», англ. [kīpe] «верша», що зводяться до герм. *kup- від іє. *geu- «гнути, кривити»;

запозичене з німецької мови, очевидно, за посередництвом російської і польської;

р. ки́па «стос, кипа», бр. кі́па «тс.», п. [kipa] «плетений кошик»;

результати видозміни деетимологізованого слова полукіпок «стіжок із 30 снопів», утвореного з основ пол- «пів-» і копа «стіжок із 60 снопів; 60 штук»;

псл. kopati, пов’язане з skopiti «каструвати» (корінь з рухомим s);

споріднене з лит. kapóti «колоти, рубати», лтс. kapât «сікти, колоти», гр. κόπτω «ударяю, рубаю, колю», алб. kep «обтісую камені», а також гр. σκάπτω «рию, копаю», лат. scapulae «лопатки»;

р. копа́ть, бр. капа́ць, др. копати, п. вл. kopać, ч. kopati, слц. kopať, нл. kopaś, болг. копа́я, м. копа, схв. кòпати, слн. kopáti, стсл. копати;

пор. лит. kapóti «сікти, рубати, колоти, розколювати дерево; бити, хльоскати; дзьобати; нівечити, псувати», лтс. kapât «рубати, сікти, бити; (і, очевидно, пізніше) обкопувати, скопувати землю», гр. κόπτω «б’ю, ударяю; відтинаю, відрубую; стукаю, товчу; дзьобаю»;

можливо однак, що тут частково відбито ще допраслов’янську індоєвропейську семантику дієслова kopati «бити» (чимсь гострим);

псл. kopati «бити ногою в землю», очевидно, результат семантичного розвитку слова kopati «рити (землю тощо)», зумовленого тим, що деякі тварини риють землю, ударяючи її копитами;

п. вл. kopać «бити (ногою)», ч. kopati, слц. kopať, нл. kopaś, м. копа «б’є ногами об землю» (особливо про коня), схв. kòpati «бити ногою по землі, тупати, рити землю ногами» (про коня);

очевидно, похідне утворення від іменника копа «зібрана на полі купа збіжжя»;

назву, як і позначення інших місяців, створено за характерним для місяця явищем;

очевидно, видозмінене запозичення з російської мови;

р. [копу́шка] «бідна копа поганого врожаю, маломірна копа; купка» є похідним від [копа́] «копа, купа; (півд.) копа (хліба), копиця (сіна)», якому відповідає укр. копа́ (див.);