КІЛІ — ЕТИМОЛОГІЯ

результати контамінації прийменників ко́ло і [бі́ля́];

для німецького слова не виключене також скандинавське походження (пор. етимологічно пов’язані дісл. kjǫlr «кіль», ісл. kjölur, норв. kjøl, шв. köl, дат. køl «тс.»);

гол. kiel «кіль», нвн. Kiel «тс.», очевидно, споріднені з двн. днфранк. kela «горло», дірл. gelim «ковтаю», псл. glъtati «глитати»;

запозичення з голландської або німецької мови;

р. киль, бр. кіль, п. kil, болг. кил;

запозичене з естонської або фінської мови за російським і, можливо, латиським посередництвом (пор. лтс. ķilava, [ķilata, ķilate, ķilis, ķilka] «шпрот, кілька»);

ест. kilu «кілька», фін. kilo «тс.» є, мабуть, скороченням ест. kilusilk, фін. kilohaili, де другий компонент (ест. silk, фін. haili) має значення «салака»;

у зв’язку з цим не позбавлене вірогідності припущення (Фасмер–Трубачев II 233) про походження ест. kilu, фін. kilo від германської назви кіля (пор. нвн. Kiel «кіль»);

у такому разі ест. kilusilk, фін. kilohaili означали б «кільова салака» – кільки відзначаються наявністю кіля на череві (Рыбы СССР 66);

про посередництво латиської мови може свідчити паралелізм р. килька «тюлька» –тюлька «тс.», як відбиття лтс. ķ-;

р. ки́лька «[кілька, шпрот]; тюлька», бр. кі́лька «тс.», п. kilka «кілька, шпрот»;