КІЛЬЧИК — ЕТИМОЛОГІЯ
кіле́ць «паросток, кільчик»
псл. *kъlъ «кільчик» (букв. «те, що коле»), пов’язане з *kolti «колоти»;
наявність фонетично незакономірного кореневого і в більшості форм пояснюється, мабуть, дією аналогії, можливо, вторинним зближенням з кіл (кіло́к) або з кільце́ (від ко́ло);
пояснення кореневого і як відбиття апофонічного варіанта з попереднім первісним о (Bern. І 661) менш вірогідне;
виведення псл. *kъlъ від *kъlti, що відповідало б лит. kulti «бити», лтс. kult «тс.» (Machek ESJČ 248–249), недост атньо обґрунтоване;
п. kiełek «кільчик», ст. kieł, каш. [kło], ч. klíček, заст. kel, слц. kel, klík, klíček «тс.», вл. kołoch «кільчик, паросток; недозрілий плід», нл. keł «паросток», kełk (зменш.) «тс.», болг. кълн «кільчик», схв. кàлац «перша порость, молода трава», слн. kál «паросток; зародок»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кі́льче
«паростки, кільчики»
(зб.)
кі́льчик
кільчити
«пророщувати»
кі́льчитися
коле́ць
«кільчик, паросток»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
кълн «кільчик» | болгарська |
kołoch «кільчик, паросток; недозрілий плід» | верхньолужицька |
kło | кашубський |
kult «тс.» | латиська |
kulti «бити» | литовська |
keł «паросток»«тс.» (зменш.) | нижньолужицька |
kełk «паросток»«тс.» (зменш.) | нижньолужицька |
kiełek «кільчик» | польська |
kieł | польська |
*kъlъ «кільчик» (букв. «те, що коле») | праслов’янська |
*kolti «колоти» | праслов’янська |
*kъlъ | праслов’янська |
*kъlti | праслов’янська |
кàлац «перша порость, молода трава» | сербохорватська |
kel «тс.» | словацька |
klík «тс.» | словацька |
klíček «тс.» | словацька |
kál «паросток; зародок» | словенська |
кіл (кіло́к)(від ко́ло) | українська |
klíček | чеська |
kel | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України