КШТАЛТ — ЕТИМОЛОГІЯ
кшта́лт «зовнішній вигляд» (заст.)
через польське посередництво запозичене з середньоверхньонімецької мови;
свн. gestalt «форма, фігура, кшталт; вигляд; стан, властивість, рід» (› нвн. Gestált «форма, образ; фігура») є похідним від (ge-)stellen «установлювати, прибирати, упорядковувати; надавати форми, формувати», пов’язаного з свн. stēn (› нвн. stehen) «стояти», спорідненим з псл. stati, укр. ста́ти;
р. ст. кшталт «вид, форма» (1582), бр. [кшталт] «манера, зразок; вид, порядок», п. kształt «форма; кшталт; постать», ч. заст. křtalt «постава, фігура; гарний вигляд», ст. kštalt «фігура, форма, фасон, кшталт», вл. štałt «корсаж, ліф, ліфчик, корсет», нл. štałt «ліф, корсет; талія, фігура жінки», схв. ст. štalt «фігура, форма»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
накшта́лт
«подібно»
нашта́ль
«тс.»
шталт
шталтави́ти
«ставний»
(й)] Л
шталти́ти
«підходити, личити»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
кшталт «манера, зразок; вид, порядок» | білоруська |
štałt «корсаж, ліф, ліфчик, корсет» | верхньолужицька |
štałt «ліф, корсет; талія, фігура жінки» | нижньолужицька |
kształt «форма; кшталт; постать» | польська |
stati | праслов’янська |
кшталт «вид, форма» (1582) | російська |
štalt «фігура, форма» | сербохорватська |
gestalt «форма, фігура, кшталт; вигляд; стан, властивість, рід» (› нвн. Gestált «форма, образ; фігура») | середньоверхньнімецька |
stēn «стояти» (› нвн. stehen) | середньоверхньнімецька |
ста́ти | українська |
křtalt «постава, фігура; гарний вигляд» | чеська |
кшталт «вид, форма» (1582) | ? |
křtalt «постава, фігура; гарний вигляд» | ? |
kštalt «фігура, форма, фасон, кшталт» | ? |
štalt «фігура, форма» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України