КУШНІРУВАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
кушні́р «фахівець, що вичиняє хутро і шиє хутряні вироби»
через польське посередництво запозичене з середньоверхньонімецької мови;
свн. kürsenœre, kurs(e)ner (› нвн. Kürschner) «кушнір» пов’язане з двн. kursinna «хутро; шуба», яке походить від псл. *kъrzьno (пор. др. кързьно «хутряний плащ», ч. ст. krzno «хутро», схв. крзно, слн. kŕzno «тс.»);
етимологія псл. kъrzьno ще повністю не з’ясована;
припускається (Фасмер II 328) запозичення з іранських мов (пор. ос. kœrc «шуба», ав. kərəti- «назва одягу»), хоч не виключений також незалежний розвиток праслов’янського й праіранського слова від іє. *(s)ker- «різати» (Абаев ИЭСОЯ І 582);
р. [ку́шнер] «кушнір», бр. кушне́р, п. kuśnierz, ст. kusznierz, kurśnierz, kurśnirz, слц. kušnier «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кушнеръ
(1494)
кушни́р
«тс.»
кушни́рка
«промисел кушнірів; дружина кушніра; шерсть, яка має непридатну домішку з відходів від обрізків овчини Я»
кушни́рня
«майстерня кушніра»
кушни́рство
кушні́рка
«промисел кушнірів; дружина кушніра»
кушні́рня
«тс.»
кушні́рство
кушнірува́ти
кушнѣръ
(XVIII ст.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кушне́р | білоруська |
| kursinna «хутро; шуба» | давньоверхньонімецька |
| kuśnierz | польська |
| *k (пор. др. кързьно «хутряний плащ», ч. ст. krzno «хутро», схв. к$рзно, слн. kŕzno «тс.») | праслов’янська |
| k | праслов’янська |
| ку́шнер «кушнір» | російська |
| kürsenœre | середньоверхньнімецька |
| kušnier «тс.» | словацька |
| Kürschner «кушнір» | ? |
| *(s)ker- «різати» | ? |
| kusznierz | ? |
| kurśnierz | ? |
| kurśnirz | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України