КУЧУГУРИСТИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
кучугу́ра «невелика полога гора; купа; [брила; замет Ж]»
псл. (сх.) [kočegura] з коренем koč- (‹ kok-) і суфіксами -eg- і -ur-(а);
пов’язане з р. ко́чка «купина, грудка», [кочуpа] «тс.»;
споріднене з лит. kẽkulas «грудка», лтс. cecers «кучерявий», cekuls «чуб»;
іє. *kek- (*kok-) «бути вигнутим, кривим»;
р. [кочегу́ры] (мн.) «малі й часті ярки; горби (зокрема піщані)», [кучегу́р] «байрак; піщаний горб»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кучугу́р
«піщаний горб»
кучугу́ристий
кучугу́ритися
«здійматися, виднітися кучугурами»
кучугу́рний
«пов’язаний з кучугурами»
кучугу́руватий
«горбкуватий»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| *kek- «бути вигнутим, кривим» (*kok-) | індоєвропейська |
| cecers «кучерявий» | латиська |
| kẽkulas «грудка» | литовська |
| ко́чка «купина, грудка» | російська |
| кочегу́ры «малі й часті ярки; горби (зокрема піщані)» (мн.) | російська |
| кучегу́р «байрак; піщаний горб» | українська |
| кочуpа «тс.» | ? |
| cekuls «чуб» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України