КУЧУ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ку́ча «купа»
псл. *kuk-ja;
споріднене з лит. kaũkas «ґуля» виразка», kaũkos «залози», kaũkaras «пагорок, горбок», гот. hauhs «високий», двн. hōh «тс.», ісл. haugr «пагорок»;
іє. *keu-k- «кривити, згинати, надиматися»;
пов’язання з лат. cochlea «жмуток» (Štrekelj 29), як і виведення від псл. *kǫtja (Соболевский ЖМНП 1914, серпень, 364), сумнівне;
р. бр. ку́ча «купа», п. [kucza] «тс.», [kuczka] «купка; копа, копиця», ч. [kuča] «брила, груда; чуб», слн. [kȗča] «пучок, сніп», [kúčka] «чуприна; пасмо (волосся)»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кучи́ни
«горбок землі, пагорок»
кучкува́ти
(у сполученні к. гречку «ставити гречку у снопи; скиртувати; в’язати снопи»)
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ку́ча «купа» | білоруська |
hauhs «високий» | готська |
hōh «тс.» | давньоверхньонімецька |
*keu-k- «кривити, згинати, надиматися» | індоєвропейська |
haugr «пагорок» | ісландська |
cochlea «жмуток» | латинська |
kaũkas «ґуля» | литовська |
kucza «тс.» | польська |
*kuk-ja | праслов’янська |
*kǫtja | праслов’янська |
ку́ча «купа» | російська |
kȗča «пучок, сніп» | словенська |
kuczka «купка; копа, копиця» | українська |
kúčka «чуприна; пасмо (волосся)» | українська |
kuča «брила, груда; чуб» | чеська |
kaũkos «залози» | ? |
kaũkaras «пагорок, горбок» | ? |
ку́ча «приміщення для свійських тварин; [підпічок, підпіччя; клітка для відгодівлі гусей на м’ясо Л; свинарник Ж]»
спроба виведення разом з не цілком з’ясованими п. [kucza] «курінь», ч. [kuča], слц. kuča «хатина» від псл. *kukja «купа» з одночасним відмежуванням від псл. *kǫtja також р. бр. кучки, р. ст. куча «курінь, хата» (Sławski III 310–311) недосить обґрунтована;
зближення з гр. κοντός «жердина» (Meringer IF 19, 450) непереконливе;
псл. *kǫtja, похідне від *kǫtati «кутати» або kǫtъ «кут; місце біля вогнища»;
р. ку́чка (мн.) «єврейське свято», ст. куча «хатина, курінь», бр. [ку́чки] «єврейське свято», болг. къ́ща «будинок, дім», м. кука, схв. Kyna, слн. kóča «хата, хатина, халупа», стсл. кѫшта «шатро»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ку́чка
«приміщення для свійських тварин; [будка, курінь Бі; пристрій з навісом для освітлення хати скіпкою Я; підпічок, підпіччя; клітка для відгодівлі гусей на м’ясо Л]»
ку́чки
«єврейське свято, під час якого роблять з ритуальною метою курені»
(мн.)
оку́пити
«обвести кілочками гніздо, щоб ловити птахів»
оку́чка
«(у мисливців) огорожа з лозини біля качиного гнізда»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
кучки | білоруська |
ку́чки «єврейське свято» | білоруська |
къ́ща «будинок, дім» | болгарська |
κοντός «жердина» | грецька |
кука | македонська |
kucza «курінь» | польська |
*kukja «купа» | праслов’янська |
*kǫtja | праслов’янська |
*kǫtja | праслов’янська |
кучки | російська |
куча «курінь, хата» | російська |
ку́чка «єврейське свято» (мн.) | російська |
Kyna | сербохорватська |
kuča «хатина» | словацька |
kóča «хата, хатина, халупа» | словенська |
кѫшта «шатро» | старослов’янська |
kuča | чеська |
куча «курінь, хата» | ? |
*kǫtati «кутати» | ? |
kǫtъ «кут; місце біля вогнища» | ? |
куча «хатина, курінь» | ? |
гу́та «скляний завод; [хата, курінь ЖК [гу́тиско] «місце, де був завод»
п. huta «скляний або металургійний завод», як і ч. huť «металургійний завод», слц. huta «тс.», схв. [huta] «хата», походить від двн. hutte, hutta (свн. hütte) «хата, курінь, халупа; скляний або металургійний завод», нвн. Hütte «тс.», спорідненого з гр. κεύϑω «ховаю», можливо, також з псл. *kǫtja, укр. [ку́ча] «клітка (для курей); саж; хлів»;
запозичення з польської мови;
р. гу́та (тех. заст.) «навіс, сарай, хата з піччю (для виготовлення скла тощо)», бр. гу́та «скляний завод»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гута
«скляний або металевий завод»
(XVII ст.)
гу́тисько
гути́ще
«тс.»
гутни́к
«майстер на скляному заводі»
(заст.)
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
гу́та «скляний завод» | білоруська |
κεύϑω «ховаю» | грецька |
hutte | давньоверхньонімецька |
Hütte «тс.» | нововерхньонімецька |
huta «скляний або металургійний завод» | польська |
*kǫtja | праслов’янська |
гу́та «навіс, сарай, хата з піччю (для виготовлення скла тощо)» (тех. заст.) | російська |
huta «хата» | сербохорватська |
huta «тс.» | словацька |
ку́ча «клітка (для курей); саж; хлів» | українська |
huť «металургійний завод» | чеська |
hütte «хата, курінь, халупа; скляний або металургійний завод» | ? |
дерику́чник «дерій, шкуродер, дерилюд, гнобитель»
первісне значення – «той, хто обдирає кучі (тобто грабує селян)»;
складне слово, перша частина якого є формою імператива 2 ос. одн. від де́рти (пор. аналогічні дери́люд, схв. дèрикожа і под.), а друга, очевидно, пов’язана з ку́ча «приміщення для птахів і свиней»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
від де́рти (пор. аналогічні дери́люд, схв. дèрикожа і под.) | осетинська |
від де́рти (пор. аналогічні дери́люд, схв. дèрикожа і под.) | ? |
ку́ча «приміщення для птахів і свиней» | ? |
ко́чка «залишок від скошеної бадилини кукурудзи Mo; корч, пеньок, купина на болоті Я»
не зовсім ясне;
можливо, пов’язане з кача́н [коча́н] або з *kъkъ (пор. схв.-цсл. кькь «волосся, кучері», κыка «тс.») і з ку́ча «купа»;
у такому разі споріднене з лтс. kukurs «горб; пипоть (у курей)»;
р. ко́чка «купина», [ко́ча] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кічкува́ння
«корчування»
кочкова́тий
(у сполученні [к-та осока])
кочко́вий
«вид очерету, що росте на купинах»
(комиш)] Дз
кочкува́ння
«тс.»
кочкува́ти
«корчувати»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
kukurs «горб; пипоть (у курей)» | латиська |
*kъkъ | праслов’янська |
кача́н «купа» (пор. схв.-цсл. кькь «волосся, кучері», κыка «тс.») | російська |
коча́н | російська |
ко́чка «купина» | російська |
ко́ча «тс.» | російська |
ку́ча | українська |
кькь | ? |
κыка | ? |
кутя́ «обрядова каша з ячмінних або пшеничних зерен з солодкою підливою»
запозичення з грецької мови;
сгр. нгр. κουκκί(ον) «боби; зерно; зернина» (мн. κουκκιά «боби») походить від гр. κόκκος «зерно», неясного за походженням, можливо, рефлексу субстратного середземноморського *cosco (пор. ісп. cuesco «плодова кісточка»);
р. кутья́ «кутя», бр. куцця́ «кутя; святий вечір», др. кутия «кутя», кутья, болг. [куча] «пшениця, зварена для поминок; коливо», стсл. коуцига» «вид страви (очевидно, горох або хліб, розмочений у воді)»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кутеня́
«зерно куті»
кути́ця
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
куцця́ «кутя; святий вечір» | білоруська |
куча «пшениця, зварена для поминок; коливо» | болгарська |
κόκκος «зерно» | грецька |
кутия «кутя» | давньоруська |
κουκκί(ον) «боби; зерно; зернина» (мн. κουκκιά «боби») | новогрецька |
кутья́ «кутя» | російська |
κουκκί(ον) «боби; зерно; зернина» (мн. κουκκιά «боби») | середньогрецька |
коуцига» «вид страви (очевидно, горох або хліб, розмочений у воді)» | старослов’янська |
кутья | українська |
*cosco (пор. ісп. cuesco «плодова кісточка») | ? |
куть (вигук, яким підганяють телят)
не зовсім ясне;
можливо, пов’язане з [кутю́-кутю́], яким підкликають собак, овець та ін;
Фонетичні та словотвірні варіанти
куч
«тс. »
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
кутю́-кутю́ | ? |
ку́ця «собака» (дит.)
назва тварини вважається похідною від вигуку, яким її підкликають;
звуконаслідувальне утворення;
очевидно, споріднене з лтс. kucis «пес», kuč (вигук, яким підкликають собак);
болг. м. куче «собака», схв. куче «щеня», kȕci-kȕci (вигук, яким підкликають щенят), слн. [kȗcek] «собака», [kȗček] «тс.», цсл. коучька «собака»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ку́ціку́ці
(вигук, яким підкликають щенят)
куцу́-куцУ́
ку́цю-ку́цю
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
куче «собака» | болгарська |
kucis «пес» | латиська |
куче «собака» | македонська |
куче «щеня» (вигук, яким підкликають щенят) | сербохорватська |
kȗcek «собака» | словенська |
kȗček «тс.» | українська |
коучька «собака» | церковнослов’янська |
kuč (вигук, яким підкликають собак) | ? |
ку́ща «шатро, намет»
давньоруське запозичення з старослов’янської мови;
стсл. кѫшта «шатро, хатина» є одним з рефлексів псл. *kǫtja «хата, дім», відбитого також в укр. ку́ча «приміщення для тварин»;
р. [ку́ща] «тс.; (перен.) дах», др. куща «хатина, курінь»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
куща «хатина, курінь» | давньоруська |
*kǫtja «хата, дім» | праслов’янська |
ку́ща «тс.; (перен.) дах» | російська |
кѫшта «шатро, хатина» | старослов’янська |
ку́ча «приміщення для тварин» | українська |
з | ? |
ока́р «щось величезне»
п. okara разом з ч. kara виводилось також (Matzenauer 264, 399) безпосередньо від лат. carrus «віз» або нім. Karre, Karren «тс.»;
очевидно, запозичення з польської мови;
п. okara «високий віз; все велике й не-зграбне», можливо, походить від нім. Hochkarre, утвореного з прикметника hoch «високий», спорідненого з дангл. hēah, гот. hauhs «тс.», тох. А koc «високо», В kauc «тс.», лит. kaukarà, kaũkaras «гора», псл. kuča (‹*koukja), укр. ку́ча, та іменника Karre «тачка, візок», що походить від лат. carrus «тс.» (SW III 729–730);
варіанти [огва́ра, охва́ра] могли виникнути з німецької форми без польського посередництва;
Фонетичні та словотвірні варіанти
огва́ра
ока́ра
охва́ра
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
hauhs «тс.» | готська |
hēah | давньоанглійська |
carrus «віз» | латинська |
carrus «тс.» | латинська |
kaukarà | литовська |
Karre | німецька |
Hochkarre | німецька |
okara | польська |
okara «високий віз; все велике й не-зграбне» | польська |
kuča (‹*koukja) | праслов’янська |
ку́ча | українська |
kara | чеська |
Karren «тс.» | ? |
hoch «високий» | ? |
А koc «високо» | ? |
kauc «тс.» | ? |
kaũkaras «гора» | ? |
Karre «тачка, візок» | ? |
огва́ра | ? |
охва́ра | ? |
ску́чень «дзвоники скупчені, Campanula glomerata L.» (бот.)
можливо, калька компонента наукової назви лат. glomerata, букв. «згорнута, зібрана докупи»;
назва зумовлена тим, що квітки цієї рослини зібрані докупи, скупчені;
похідне утворення від ку́ча «купа»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
скучни́к
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
glomerata | латинська |
ку́ча «купа» | українська |
прику́чнути «сісти навпочіпки»
п. [przykucznąć] «тс.» утворено за допомогою префікса przy- «при-» від дієслова [kuczeć] «сидіти навпочіпки», спорідненого з укр. ку́ча «купа»;
запозичення з польської мови;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
przykucznąć «тс.» | польська |
kuczeć «сидіти навпочіпки» | польська |
ку́ча «купа» | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України