КУЧКИ — ЕТИМОЛОГІЯ

неясне;

споріднене з лтс. kukt «кривитися; сідати навпочіпки», лит. kùkti «схилятися», дінд. kucáti «кривиться, скорчується», нвн. hocken «сидіти навпочіпки», дісл. hūka «тс.»;

відбите також у болг. м. ку́ка «гак», схв. кука «тс.»;

псл. kučati (‹ *kukěti) «присідати на зігнутих колінах, скулившись» з іє. *kou-k(*keu-k-) «кривити, згинати, скручувати»;

п. kucać «сідати навпочіпки», ст. kuczeć «тс.», kucki «присідання навпочіпки», ст. kuczki «тс.», слц. [kučec] «сидіти (сідати) навпочіпки», болг. [кукам] «сідаю навпочіпки», слн. kúčati «сидіти (сідати) навпочіпки»;

першу частину, походження якої не з’ясоване, можливо, разом із ч. kuci (bába) слід пов’язувати з псл. kučati «сидіти (сідати) навпочіпки» (Machek ESJČ 303), укр. [ку́чки (на ку́чки)] «навпочіпки»;

менш обґрунтована спроба пов’язання з р. чу́чело «опудало» (Sławski І 104);

очевидно, експресивне утворення, в якому прозорою є друга частина (ба́ба);

п. [kuciubabka, kociubabka] «піжмурки», ч. kucibába«тс.»;

спроба виведення разом з не цілком з’ясованими п. [kucza] «курінь», ч. [kuča], слц. kuča «хатина» від псл. *kukja «купа» з одночасним відмежуванням від псл. *kǫtja також р. бр. кучки, р. ст. куча «курінь, хата» (Sławski III 310–311) недосить обґрунтована;

зближення з гр. κοντός «жердина» (Meringer IF 19, 450) непереконливе;

псл. *kǫtja, похідне від *kǫtati «кутати» або kǫtъ «кут; місце біля вогнища»;

р. ку́чка (мн.) «єврейське свято», ст. куча «хатина, курінь», бр. [ку́чки] «єврейське свято», болг. къ́ща «будинок, дім», м. кука, схв. Kyna, слн. kóča «хата, хатина, халупа», стсл. кѫшта «шатро»;