КУЧЕРЯВЕЦЬ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
кучеря́вець «ломикамінь аїзовий, Saxifraga aizoon Jacq.» (бот.)
похідні утворення від кучеря́вий, пов’язаного з ку́чері;
назва зумовлена наявністю довгих повзучих пагонів (у рослини ломикамінь), великої розгалуженості стебла (у тринії), кулястої форми кущів (у лещиці) (Нейштадт 241, 299; Федченко–Флеров 686);
р. [кучеря́вка] «лещиця волотиста»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кучерявець великий
«тринія Китайбеля, Trinia Кitaіbelіі M. В.»
кучерявець середній
«тринія багатостебла, Trinia multicaulis (Poir.) Schischk. (Trinia Henningii Hoffm.)»
кучерявка
«лещиця волотиста, Gypsophila paniculata .»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кучеря́вий | ? |
| ку́чері | ? |
| кучеря́вка «лещиця волотиста» | ? |
ку́чер «локон кучерявого або завитого волосся; хвостове перо у качура» (здебільшого мн. ку́чері)
псл. kučer-ъ (чол. р.), -а (жін. р.), пов’язане з kuča «купа; сніп; чуб»;
споріднене з лтс. kauka «чуб», kukurs «пипоть», гот. hauhs «високий», дісл. haugr «горб», ірл. cúar «кривий», тох. A koc, В kauc «високий», дінд. kucati, kuñcate «стискається, зіщулюється, скривлюється», kucitaḥ «зігнутий, закручений»;
іє. *keu«гнути, згинати»;
р. (півд.) [ку́чери] (мн.) «кучері», бр. ку́чары «тс.», ч. слц. kučera «локон»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
куче́ри
«кучері»
(мн.)
куче́рик
«хлопець з кучерявим волоссям»
кучери́стий
«кучерявий»
кучеря́вець
«кучерява людина; хвороба рослин, що супроводжується виснаженням стебел і деформуванням листя »
кучеря́вити
кучеря́віти
«ставати кучерявим»
кучеря́к
«тс.»
кучеря́сий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ку́чары «тс.» | білоруська |
| hauhs «високий» | готська |
| kucati | давньоіндійська |
| haugr «горб» | давньоісландська |
| *keu «гнути, згинати» | індоєвропейська |
| cúar «кривий» | ірландська |
| kauka «чуб» | латиська |
| kučer-ъ (чол. р.) | праслов’янська |
| ку́чери «кучері» (півд.)(мн.) | російська |
| kučera «локон» | словацька |
| kučera «локон» | чеська |
| -а (жін. р.) | ? |
| kuča «купа; сніп; чуб» | ? |
| kukurs «пипоть» | ? |
| A | ? |
| kauc «високий» | ? |
| kuñcate «стискається, зіщулюється, скривлюється» | ? |
| kucitaḥ «зігнутий, закручений» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України