КУЧЕРИКИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ку́чер «локон кучерявого або завитого волосся; хвостове перо у качура» (здебільшого мн. ку́чері)
псл. kučer-ъ (чол. р.), -а (жін. р.), пов’язане з kuča «купа; сніп; чуб»;
споріднене з лтс. kauka «чуб», kukurs «пипоть», гот. hauhs «високий», дісл. haugr «горб», ірл. cúar «кривий», тох. A koc, В kauc «високий», дінд. kucati, kuñcate «стискається, зіщулюється, скривлюється», kucitaḥ «зігнутий, закручений»;
іє. *keu«гнути, згинати»;
р. (півд.) [ку́чери] (мн.) «кучері», бр. ку́чары «тс.», ч. слц. kučera «локон»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
куче́ри
«кучері»
(мн.)
куче́рик
«хлопець з кучерявим волоссям»
кучери́стий
«кучерявий»
кучеря́вець
«кучерява людина; хвороба рослин, що супроводжується виснаженням стебел і деформуванням листя »
кучеря́вити
кучеря́віти
«ставати кучерявим»
кучеря́к
«тс.»
кучеря́сий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ку́чары «тс.» | білоруська |
| hauhs «високий» | готська |
| kucati | давньоіндійська |
| haugr «горб» | давньоісландська |
| *keu «гнути, згинати» | індоєвропейська |
| cúar «кривий» | ірландська |
| kauka «чуб» | латиська |
| kučer-ъ (чол. р.) | праслов’янська |
| ку́чери «кучері» (півд.)(мн.) | російська |
| kučera «локон» | словацька |
| kučera «локон» | чеська |
| -а (жін. р.) | ? |
| kuča «купа; сніп; чуб» | ? |
| kukurs «пипоть» | ? |
| A | ? |
| kauc «високий» | ? |
| kuñcate «стискається, зіщулюється, скривлюється» | ? |
| kucitaḥ «зігнутий, закручений» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України