КУЧЕ — ЕТИМОЛОГІЯ

ку́ця «собака» (дит.)

очевидно, споріднене з лтс. kucis «пес», kuč (вигук, яким підкликають собак);
звуконаслідувальне утворення;
назва тварини вважається похідною від вигуку, яким її підкликають;
болг. м. куче «собака», схв. куче «щеня», kȕci-kȕci (вигук, яким підкликають щенят), слн. [kȗcek] «собака», [kȗček] «тс.», цсл. коучька «собака»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ку́ціку́ці (вигук, яким підкликають щенят)
куцу́-куцУ́
ку́цю-ку́цю «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
куче «собака» болгарська
kucis «пес» латиська
куче «собака» македонська
куче «щеня» (вигук, яким підкликають щенят) сербохорватська
kȗcek «собака» словенська
kȗček «тс.» українська
коучька «собака» церковнослов’янська
kuč (вигук, яким підкликають собак) ?

ку́ча «купа»

пов’язання з лат. cochlea «жмуток» (Štrekelj 29), як і виведення від псл. *kǫtja (Соболевский ЖМНП 1914, серпень, 364), сумнівне;
іє. *keu-k- «кривити, згинати, надиматися»;
споріднене з лит. kaũkas «ґуля» виразка», kaũkos «залози», kaũkaras «пагорок, горбок», гот. hauhs «високий», двн. hōh «тс.», ісл. haugr «пагорок»;
псл. *kuk-ja;
р. бр. ку́ча «купа», п. [kucza] «тс.», [kuczka] «купка; копа, копиця», ч. [kuča] «брила, груда; чуб», слн. [kȗča] «пучок, сніп», [kúčka] «чуприна; пасмо (волосся)»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

кучи́ни «горбок землі, пагорок»
кучкува́ти (у сполученні к. гречку «ставити гречку у снопи; скиртувати; в’язати снопи»)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ку́ча «купа» білоруська
hauhs «високий» готська
hōh «тс.» давньоверхньонімецька
*keu-k- «кривити, згинати, надиматися» індоєвропейська
haugr «пагорок» ісландська
cochlea «жмуток» латинська
kaũkas «ґуля» литовська
kucza «тс.» польська
*kǫtja праслов’янська
*kuk-ja праслов’янська
ку́ча «купа» російська
kȗča «пучок, сніп» словенська
kuczka «купка; копа, копиця» українська
kúčka «чуприна; пасмо (волосся)» українська
kuča «брила, груда; чуб» чеська
kaũkos «залози» ?
kaũkaras «пагорок, горбок» ?

ку́ча «приміщення для свійських тварин; [підпічок, підпіччя; клітка для відгодівлі гусей на м’ясо Л; свинарник Ж]»

зближення з гр. κοντός «жердина» (Meringer IF 19, 450) непереконливе;
псл. *kǫtja, похідне від *kǫtati «кутати» або kǫtъ «кут; місце біля вогнища»;
спроба виведення разом з не цілком з’ясованими п. [kucza] «курінь», ч. [kuča], слц. kuča «хатина» від псл. *kukja «купа» з одночасним відмежуванням від псл. *kǫtja також р. бр. кучки, р. ст. куча «курінь, хата» (Sławski III 310–311) недосить обґрунтована;
р. ку́чка (мн.) «єврейське свято», ст. куча «хатина, курінь», бр. [ку́чки] «єврейське свято», болг. къ́ща «будинок, дім», м. кука, схв. Kyna, слн. kóča «хата, хатина, халупа», стсл. кѫшта «шатро»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ку́чка «приміщення для свійських тварин; [будка, курінь Бі; пристрій з навісом для освітлення хати скіпкою Я; підпічок, підпіччя; клітка для відгодівлі гусей на м’ясо Л]»
ку́чки «єврейське свято, під час якого роблять з ритуальною метою курені» (мн.)
оку́пити «обвести кілочками гніздо, щоб ловити птахів»
оку́чка «(у мисливців) огорожа з лозини біля качиного гнізда»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
кучки білоруська
ку́чки «єврейське свято» білоруська
къ́ща «будинок, дім» болгарська
κοντός «жердина» грецька
кука македонська
kucza «курінь» польська
*kǫtja праслов’янська
*kukja «купа» праслов’янська
*kǫtja праслов’янська
кучки російська
куча «курінь, хата» російська
ку́чка «єврейське свято» (мн.) російська
Kyna сербохорватська
kuča «хатина» словацька
kóča «хата, хатина, халупа» словенська
кѫшта «шатро» старослов’янська
kuča чеська
*kǫtati «кутати» ?
kǫtъ «кут; місце біля вогнища» ?
куча «курінь, хата» ?
куча «хатина, курінь» ?

гу́та «скляний завод; [хата, курінь ЖК [гу́тиско] «місце, де був завод»

п. huta «скляний або металургійний завод», як і ч. huť «металургійний завод», слц. huta «тс.», схв. [huta] «хата», походить від двн. hutte, hutta (свн. hütte) «хата, курінь, халупа; скляний або металургійний завод», нвн. Hütte «тс.», спорідненого з гр. κεύϑω «ховаю», можливо, також з псл. *kǫtja, укр. [ку́ча] «клітка (для курей); саж; хлів»;
запозичення з польської мови;
р. гу́та (тех. заст.) «навіс, сарай, хата з піччю (для виготовлення скла тощо)», бр. гу́та «скляний завод»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

гута «скляний або металевий завод» (XVII ст.)
гу́тисько
гути́ще «тс.»
гутни́к «майстер на скляному заводі» (заст.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
гу́та «скляний завод» білоруська
κεύϑω «ховаю» грецька
hutte давньоверхньонімецька
Hütte «тс.» нововерхньонімецька
huta «скляний або металургійний завод» польська
*kǫtja праслов’янська
гу́та «навіс, сарай, хата з піччю (для виготовлення скла тощо)» (тех. заст.) російська
huta «хата» сербохорватська
huta «тс.» словацька
ку́ча «клітка (для курей); саж; хлів» українська
huť «металургійний завод» чеська
hütte «хата, курінь, халупа; скляний або металургійний завод» ?

дерику́чник «дерій, шкуродер, дерилюд, гнобитель»

первісне значення – «той, хто обдирає кучі (тобто грабує селян)»;
складне слово, перша частина якого є формою імператива 2 ос. одн. від де́рти (пор. аналогічні дери́люд, схв. дèрикожа і под.), а друга, очевидно, пов’язана з ку́ча «приміщення для птахів і свиней»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
від де́рти (пор. аналогічні дери́люд, схв. дèрикожа і под.) осетинська
від де́рти (пор. аналогічні дери́люд, схв. дèрикожа і под.) ?
ку́ча «приміщення для птахів і свиней» ?

ко́чка «залишок від скошеної бадилини кукурудзи Mo; корч, пеньок, купина на болоті Я»

не зовсім ясне;
можливо, пов’язане з кача́н [коча́н] або з *kъkъ (пор. схв.-цсл. кькь «волосся, кучері», κыка «тс.») і з ку́ча «купа»;
у такому разі споріднене з лтс. kukurs «горб; пипоть (у курей)»;
р. ко́чка «купина», [ко́ча] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

кічкува́ння «корчування»
кочкова́тий (у сполученні [к-та осока])
кочко́вий «вид очерету, що росте на купинах» (комиш)] Дз
кочкува́ння «тс.»
кочкува́ти «корчувати»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
kukurs «горб; пипоть (у курей)» латиська
*kъkъ праслов’янська
кача́н «купа» (пор. схв.-цсл. кькь «волосся, кучері», κыка «тс.») російська
коча́н російська
ко́чка «купина» російська
ко́ча «тс.» російська
ку́ча українська
кькь ?
κыка ?

кутя́ «обрядова каша з ячмінних або пшеничних зерен з солодкою підливою»

запозичення з грецької мови;
сгр. нгр. κουκκί(ον) «боби; зерно; зернина» (мн. κουκκιά «боби») походить від гр. κόκκος «зерно», неясного за походженням, можливо, рефлексу субстратного середземноморського *cosco (пор. ісп. cuesco «плодова кісточка»);
р. кутья́ «кутя», бр. куцця́ «кутя; святий вечір», др. кутия «кутя», кутья, болг. [куча] «пшениця, зварена для поминок; коливо», стсл. коуцига» «вид страви (очевидно, горох або хліб, розмочений у воді)»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

кутеня́ «зерно куті»
кути́ця «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
куцця́ «кутя; святий вечір» білоруська
куча «пшениця, зварена для поминок; коливо» болгарська
κόκκος «зерно» грецька
кутия «кутя» давньоруська
κουκκί(ον) «боби; зерно; зернина» (мн. κουκκιά «боби») новогрецька
кутья́ «кутя» російська
κουκκί(ον) «боби; зерно; зернина» (мн. κουκκιά «боби») середньогрецька
коуцига» «вид страви (очевидно, горох або хліб, розмочений у воді)» старослов’янська
кутья українська
*cosco (пор. ісп. cuesco «плодова кісточка») ?

куть (вигук, яким підганяють телят)

можливо, пов’язане з [кутю́-кутю́], яким підкликають собак, овець та ін;
не зовсім ясне;
Фонетичні та словотвірні варіанти

куч «тс. »
Етимологічні відповідники

Слово Мова
кутю́-кутю́ ?

ку́ща «шатро, намет»

давньоруське запозичення з старослов’янської мови;
стсл. кѫшта «шатро, хатина» є одним з рефлексів псл. *kǫtja «хата, дім», відбитого також в укр. ку́ча «приміщення для тварин»;
р. [ку́ща] «тс.; (перен.) дах», др. куща «хатина, курінь»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
куща «хатина, курінь» давньоруська
*kǫtja «хата, дім» праслов’янська
ку́ща «тс.; (перен.) дах» російська
кѫшта «шатро, хатина» старослов’янська
ку́ча «приміщення для тварин» українська
з ?

ока́р «щось величезне»

п. okara «високий віз; все велике й не-зграбне», можливо, походить від нім. Hochkarre, утвореного з прикметника hoch «високий», спорідненого з дангл. hēah, гот. hauhs «тс.», тох. А koc «високо», В kauc «тс.», лит. kaukarà, kaũkaras «гора», псл. kuča (‹*koukja), укр. ку́ча, та іменника Karre «тачка, візок», що походить від лат. carrus «тс.» (SW III 729–730);
очевидно, запозичення з польської мови;
варіанти [огва́ра, охва́ра] могли виникнути з німецької форми без польського посередництва;
п. okara разом з ч. kara виводилось також (Matzenauer 264, 399) безпосередньо від лат. carrus «віз» або нім. Karre, Karren «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

огва́ра
ока́ра
охва́ра «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
hauhs «тс.» готська
hēah давньоанглійська
carrus «тс.» латинська
carrus «віз» латинська
kaukarà литовська
Hochkarre німецька
Karre німецька
okara «високий віз; все велике й не-зграбне» польська
okara польська
kuča (‹*koukja) праслов’янська
ку́ча українська
kara чеська
hoch «високий» ?
А koc «високо» ?
kauc «тс.» ?
kaũkaras «гора» ?
Karre «тачка, візок» ?
огва́ра ?
охва́ра ?
Karren «тс.» ?

ску́чень «дзвоники скупчені, Campanula glomerata L.» (бот.)

можливо, калька компонента наукової назви лат. glomerata, букв. «згорнута, зібрана докупи»;
похідне утворення від ку́ча «купа»;
назва зумовлена тим, що квітки цієї рослини зібрані докупи, скупчені;
Фонетичні та словотвірні варіанти

скучни́к «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
glomerata латинська
ку́ча «купа» українська

прику́чнути «сісти навпочіпки»

п. [przykucznąć] «тс.» утворено за допомогою префікса przy- «при-» від дієслова [kuczeć] «сидіти навпочіпки», спорідненого з укр. ку́ча «купа»;
запозичення з польської мови;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
przykucznąć «тс.» польська
kuczeć «сидіти навпочіпки» польська
ку́ча «купа» українська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України