КУХТА — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичене, можливо, через польське посередництво з старочеської мови;

ч. ст. kuchta «учень кухаря» є похідним від kuchtiti «куховарити, готувати абияк», експресивної форми, утвореної від ч. ст. *kuchati «варити» за допомогою форманта -t-, можливо, під впливом ч. klechtati, klochtati «варити»;

бр. [ку́хта] «учень кухаря», п. kuchta «кухар», ч. kuchta «кухарка, прислужниця», слц. kuchta «учень кухаря», схв. (заст.) кухта «тс.», слн. kûhta «помічник кухаря»;

очевидно, пов’язане з р. [ку́фта] «жменя льону; міра льону в 50 жмень; куделя; пучок соломи; мішок шовку, золота, срібла», походження якого не з’ясоване;

очевидно, запозичення з якоїсь германської – скандинавської або (нижньо)німецької мови (шв. kofta «короткий одяг або плащ», дат. kofte «тс.», норв. kufta «широкий одяг, дорожний плащ», kufte «жіноча куртка», нн. [kuft] «грубий вовняний каптан», нім. (прибалт.) [kuft] «домашня куртка, піжама»);

безпосереднім джерелом запозичення для слов’янських і скандинавських мов вважають (Kiparsky Baltend. 162) німецьку мову;

менш імовірні дальші пов’язання: з тюрк. kaftan, укр. капта́н (Преобр. І 372) або з перс.-тур. kufter «тканина» (Bern. I 537);

р. ко́фта, бр. ко́фта, [ко́пта, ко́хта];