КУХАРЧУКИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ку́хар «куховар»
через польське посередництво запозичене з чеської мови;
ч. kuchař пов’язане з kuchati «куховарити», яке походить від двн. kochôn «варити», що зводиться до лат. coquere «тс.»;
р. [ку́харь], бр. ку́хар, п. kucharz, ч. kuchař, слц. kuchár, вл. kuchar, нл. kuchaŕ, полаб. ťauxor, схв. кухāр, слн. kúhar;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кухаре́нко
«син кухаря»
куха́рити
кухарі́вна
«дочка кухаря»
ку́ха́рка
ку́ха́рство
куха́рча́
«кухарчук»
куха́рчик
«тс.»
кухарчу́к
кухарюва́ти
підкуха́рок
«кухарчук»
підкуха́рчий
«помічник кухаря»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ку́хар | білоруська |
| kuchar | верхньолужицька |
| kochôn «варити» | давньоверхньонімецька |
| coquere «тс.» | латинська |
| kuchaŕ | нижньолужицька |
| ťauxor | полабська |
| kucharz | польська |
| кухāр | сербохорватська |
| kuchár | словацька |
| kúhar | словенська |
| kuchař пов'язане з kuchati «куховарити» | чеська |
| kuchař | чеська |
| ку́харь | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України