КУСТ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
куст «кущ, букет; (заст.) сільське свято на другий день трійці, коли дівчата, прикрашені вінками, ходять з піснями»
псл. (сх.) [kustъ];
зіставляється з лит. kúokšta(s) «кущ, чагарник; жмуток», kùkštas «жмуток соломи на жердині як межовий знак»;
вважається також утворенням з префікса ku- і кореня sto- «стояти» (ЭССЯ 13, 137–138);
зіставлення з свн. hūste «копиця в полі», лтс. kùpstas «купина, грудка», стсл. коупъ «купа, з’єднання» (Bern. I 652) менш обґрунтовані;
припущення про спорідненість з кисть, ки́та (Petersson IF 34, 227) викликає сумнів;
р. бр. куст «кущ», др. кустъ «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кусти́тися
«кущитися»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| куст «кущ» | білоруська |
| кустъ «тс.» | давньоруська |
| kùpstas «купина, грудка» | латиська |
| kúokšta(s) «кущ, чагарник; жмуток» | литовська |
| куст «кущ» | російська |
| hūste «копиця в полі» | середньоверхньнімецька |
| коупъ «купа, з’єднання» | старослов’янська |
| kùkštas «жмуток соломи на жердині як межовий знак» | ? |
| sto- «стояти» | ? |
| кисть | ? |
| ки́та | ? |
куста́р «дрібний товаровиробник»
через російське посередництво запозичене з середньонижньонімецької або нововерхньонімецької мови;
пов’язання з р. куст «кущ» (Коген ИОРЯС 19/2, 296) неприйнятне;
у російській мові німецьке слово зазнало впливу з боку слів із суфіксом -арь;
снн. kunster «знавець мистецтва, ремесла», kunstener або нвн. ст. kunster, künster «тс.» (› Künstler «художник, майстер своєї справи») є похідними від снн. kunst «мистецтво, уміння, здібність», нвн. Kunst «тс.»;
р. куста́рь;
Фонетичні та словотвірні варіанти
куста́рник
куста́рщина
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| kunster | нововерхньонімецька |
| Kunst «тс.» | нововерхньонімецька |
| куст «кущ» | російська |
| kunster «знавець мистецтва, ремесла» | середньонижньонімецька |
| kunst «мистецтво, уміння, здібність» | середньонижньонімецька |
| -арь | ? |
| kunster | ? |
| künster «тс.» (› Künstler «художник, майстер своєї справи») | ? |
| куста́рь | ? |
куште́льники «дрібний ліс з галявинами на низинах»
неясне;
можливо, пов’язане з кущ, [куст];
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кущ | ? |
| куст | ? |
кущ «низькоросла дерев’яниста рослина: скупчення рослин; об’єднання невеликих підприємств, артілей, організацій; [група; невелика отара овець]»
похідне утворення з суфіксом -jь від др. кустъ «кущ», укр. [куст] «тс.» (сх.-сл. *kustjь);
п. [kuszcz] «кущ»(з укр.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
куща́вий
кущавни́к
«чагарник»
куща́к
«зарості молодого лісу»
куща́ник
«луг, порослий чагарником»
куща́нка
«невелика отара овець»
куща́р
«чагарник у мокрій низині»
куща́рник
«чагарник»
куща́стий
кущи́на
«окремий кущ»
кущи́ня
«чагарник»
кущи́стий
кущи́тися
кущі́вка
«особливого виду житло»
кущо́в'я
«місця, покриті дрібною лісовою порослю»
кущови́й
кущови́к
«болото, поросле чагарником»
кущови́нка
«куртинка»
кущува́тий
наку́щитися
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кустъ «кущ» | давньоруська |
| kuszcz «кущ» (з укр.) | польська |
| куст «тс.» (сх.-сл. *kustjь) | українська |
| -jь | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України