КУСНУТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

куса́ти

псл. kǫsati, пов’язане з kǫsъ (‹ *kond-so-s) «кусок»;
споріднене з лит. kąsti (kándu) «кусати; їсти», kąsnis «шматок», лтс. kuôst «кусати», гр. κνώδων «ніж, лезо; зубці», κνώδαλον «дикий звір», можливо, також з двн. hantag «гострий, ріжучий», дінд. khadati «жує, кусає», перс. χᾱyad «жує», псл. čęstь, укр. части́на;
зближення з гр. τένδω «обгризаю» (Pedersen Kelt. Gr. І 160) або з гр. δάκνω «кусаю», дінд. dáśati «кусає» (Machek Sborník FFBrU І 1952, 82–83) малопереконливі;
р. куса́ть «кусати», бр. куса́ць, др. кусати, п. kąsać, ч. kousati, слц. kúsať, вл. kusać, нл. kusaś, полаб. kǫsĕt «тс.», болг. къ́сам «рву, розриваю; зриваю; ріжу», м. каса «кусає; підколює; щипає (про мороз)», схв. ку́сати «їсти, уминати», слн. kósati «розривати на шматки», стсл. кѫсати «кусати, гризти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ві́дкус
ві́дкуска
вкус «укус»
вприку́ску
до́кус «зовсім»
за́куска
кус «шматок; [небагато]»
куса́к «кусок, кусень»
куса́ка «куслива людина; горілка, настояна на перці та коріннях»
куса́ло «зуби, щелепа; щипці дляторіхів»
куса́чка «нагайка»
куса́чки «гострозубці»
ку́сень «кусок; [занадто вистрижене місце]»
кусі́ (вигук, яким нацьковують собак)
кусі́йка «все, що кусається, гризе; паразити; змія, гадюка»
кусі́ка «тс.»
ку́сінь «кусень»
ку́ска «все, що кусається, гризе (миші); комахи-паразити»
куски́й «їдкий, кусливий, колючий»
кусли́вий
куслі́й «той, що кусається»
кусма́н «великий шматок»
кусмиля́ка «тс.»
ку́сник
кусну́ти
кусо́к
кусону́ти
кусцєнки «небагато, трошки»
ку́счик
кусь (виг.)
кусьціцька
кусьцьіцьок
кусьцьок
кусю́чий
куся́ «все, що кусається; змія; назва лихої жінки»
кушля́чий «кусливий»
ку́щик «тс.»
надку́с
на́дкусок «кусень»
недо́кусок «недоїдок»
перекуси́ти «з’їсти нашвидкуруч, небагато»
пере́куска «закуска»
підкуси́ти «кусаючи знизу, зіпсувати; дошкулити в’їдливим зауваженням, натяком»
поку́с «небагато, деяка кількість»
покусчіцка «тс.»
при́кус
прику́ска
проку́с
проку́сина
ску́сник «той, що відкушує»
ти «заїсти випите або з’їдене; з’їсти небагато; затиснути зубами»
уку́с
уприку́ску
Етимологічні відповідники

Слово Мова
куса́ць білоруська
къ́сам «рву, розриваю; зриваю; ріжу» болгарська
kusać верхньолужицька
κνώδων «ніж, лезо; зубці» грецька
τένδω «обгризаю» грецька
δάκνω «кусаю» грецька
hantag «гострий, ріжучий» давньоверхньонімецька
khadati «жує, кусає» давньоіндійська
dáśati «кусає» давньоіндійська
кусати давньоруська
kuôst «кусати» латиська
kąsti «кусати; їсти» (kándu) литовська
каса «кусає; підколює; щипає (про мороз)» македонська
kusaś нижньолужицька
χᾱyad «жує» перська
kǫsĕt «тс.» полабська
kąsać польська
kǫsati праслов’янська
čęstь праслов’янська
куса́ть «кусати» російська
ку́сати «їсти, уминати» сербохорватська
kúsať словацька
kósati «розривати на шматки» словенська
кѫсати «кусати, гризти» старослов’янська
части́на українська
kousati чеська
*kond-so-s «кусок» ?
kąsnis «шматок» ?
κνώδαλον «дикий звір» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України