КУСАТЬ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
куса́ти
псл. kǫsati, пов’язане з kǫsъ (‹ *kond-so-s) «кусок»;
споріднене з лит. kąsti (kándu) «кусати; їсти», kąsnis «шматок», лтс. kuôst «кусати», гр. κνώδων «ніж, лезо; зубці», κνώδαλον «дикий звір», можливо, також з двн. hantag «гострий, ріжучий», дінд. khadati «жує, кусає», перс. χᾱyad «жує», псл. čęstь, укр. части́на;
зближення з гр. τένδω «обгризаю» (Pedersen Kelt. Gr. І 160) або з гр. δάκνω «кусаю», дінд. dáśati «кусає» (Machek Sborník FFBrU І 1952, 82–83) малопереконливі;
р. куса́ть «кусати», бр. куса́ць, др. кусати, п. kąsać, ч. kousati, слц. kúsať, вл. kusać, нл. kusaś, полаб. kǫsĕt «тс.», болг. къ́сам «рву, розриваю; зриваю; ріжу», м. каса «кусає; підколює; щипає (про мороз)», схв. ку́сати «їсти, уминати», слн. kósati «розривати на шматки», стсл. кѫсати «кусати, гризти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ві́дкус
ві́дкуска
вкус
«укус»
вприку́ску
до́кус
«зовсім»
за́куска
кус
«шматок; [небагато]»
куса́к
«кусок, кусень»
куса́ка
«куслива людина; горілка, настояна на перці та коріннях»
куса́ло
«зуби, щелепа; щипці дляторіхів»
куса́чка
«нагайка»
куса́чки
«гострозубці»
ку́сень
«кусок; [занадто вистрижене місце]»
кусі́
(вигук, яким нацьковують собак)
кусі́йка
«все, що кусається, гризе; паразити; змія, гадюка»
кусі́ка
«тс.»
ку́сінь
«кусень»
ку́ска
«все, що кусається, гризе (миші); комахи-паразити»
куски́й
«їдкий, кусливий, колючий»
кусли́вий
куслі́й
«той, що кусається»
кусма́н
«великий шматок»
кусмиля́ка
«тс.»
ку́сник
кусну́ти
кусо́к
кусону́ти
кусцєнки
«небагато, трошки»
ку́счик
кусь
(виг.)
кусьціцька
кусьцьіцьок
кусьцьок
кусю́чий
куся́
«все, що кусається; змія; назва лихої жінки»
кушля́чий
«кусливий»
ку́щик
«тс.»
надку́с
на́дкусок
«кусень»
недо́кусок
«недоїдок»
перекуси́ти
«з’їсти нашвидкуруч, небагато»
пере́куска
«закуска»
підкуси́ти
«кусаючи знизу, зіпсувати; дошкулити в’їдливим зауваженням, натяком»
поку́с
«небагато, деяка кількість»
покусчіцка
«тс.»
при́кус
прику́ска
проку́с
проку́сина
ску́сник
«той, що відкушує»
ти
«заїсти випите або з’їдене; з’їсти небагато; затиснути зубами»
уку́с
уприку́ску
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| куса́ць | білоруська |
| къ́сам «рву, розриваю; зриваю; ріжу» | болгарська |
| kusać | верхньолужицька |
| κνώδων «ніж, лезо; зубці» | грецька |
| τένδω «обгризаю» | грецька |
| δάκνω «кусаю» | грецька |
| hantag «гострий, ріжучий» | давньоверхньонімецька |
| khadati «жує, кусає» | давньоіндійська |
| dáśati «кусає» | давньоіндійська |
| кусати | давньоруська |
| kuôst «кусати» | латиська |
| kąsti «кусати; їсти» (kándu) | литовська |
| каса «кусає; підколює; щипає (про мороз)» | македонська |
| kusaś | нижньолужицька |
| χᾱyad «жує» | перська |
| kǫsĕt «тс.» | полабська |
| kąsać | польська |
| kǫsati | праслов’янська |
| čęstь | праслов’янська |
| куса́ть «кусати» | російська |
| ку́сати «їсти, уминати» | сербохорватська |
| kúsať | словацька |
| kósati «розривати на шматки» | словенська |
| кѫсати «кусати, гризти» | старослов’янська |
| части́на | українська |
| kousati | чеська |
| *kond-so-s «кусок» | ? |
| kąsnis «шматок» | ? |
| κνώδαλον «дикий звір» | ? |
косі́ка «колючка триголкова, Gastrosteus aculeatus» (іхт.)
очевидно, результат видозміни давнішого *кусі́ка «тс.»;
пор. [кусі́ка] «усе, що кусає» Ж, у даному разі як позначення риби, що має колючки (Рыбы СССР 413–414), кусається;
похідне від куса́ти (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кусі́ка «тс.» | українська |
| кусі́ка «усе, що кусає» | українська |
| куса́ти | українська |
кс-кс (вигук, яким нацьковують собак)
очевидно, результат редукції давнішого куси́, куса́й (псл. *kǫsi, *kǫsaji), форми наказового способу від дієслова куса́ти;
пов’язання з ксі, ксьов та ін. (Sławski III 263) необґрунтоване;
бр. ксы-ксы, п. ч. вл. [ks] «тс. »;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ксы-ксы | білоруська |
| ks «тс. » | верхньолужицька |
| ks «тс. » | польська |
| ks «тс. » | чеська |
| куси́ | ? |
| куса́й (псл. *kǫsi, *kǫsaji) | ? |
| куса́ти | ? |
| ксі | ? |
| ксьов | ? |
куси́ти «спокушати»
припущення первісного зв’язку між цими дієсловами (Brückner 284) не має підстав;
дієслова куси́ти і куса́ти, очевидно, зазнали контамінації завдяки семантичній та фонетичній близькості;
гот. kausjan «пробувати, куштувати» споріднене з двн. днн. kjosan, нвн. kiesen «вибирати», лат. gustāre «куштувати, пробувати», гр. γεύω «куштувати, пробувати; пізнавати», дінд. juṣáte «знаходить приємним, любить», joṣájate «знаходить в чомусь задоволення»;
давнє запозичення з готської мови;
псл. kusiti «куштувати, пробувати, спокушати»;
р. ку́шать «їсти», вкуси́ть «покуштувати; зазнати», искуси́ть «спокусити», бр. [куси́цца] «сміти, мати відвагу, наважитися (на щось)», др. куси́ти «куштувати; зазнавати», п. kusić «спокушати», ч. okusiti «спробувати; випробувати», ст. pokusiti «піддати спокусі», слц. okúsiť «спробувати (на смак), покуштувати; випробувати», болг. [ку́сам] «куштую», м. искуси «випробовує», схв. òкусити «трохи поїсти, покуштувати», слн. iskúsiti «спокусити», okúsiti «покуштувати», стел. въкоусити «покуштувати; зазнати», искоусити «випитати хитрощами, спокусити»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вкус
«смак»
вку́сни́й
«смачний»
вскус
«тс.»
куса́ти
«тс.»
кусі́йка
«спокуса»
ку́шати
«куштувати»
підку́са
«спокуса»
поку́са
«тс.»
скус
«смак, апетит»
ску́с
«смачний»
(ь)ний] Нед
скуси́ти
«спокусити»
ску́ска
«спокусниця? спокуслива річ?»
скуша́ти
ску́шувати
«тс.»
споку́са
спокуси́ти
споку́сливий
споку́сник
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| куси́цца «сміти, мати відвагу, наважитися (на щось)» | білоруська |
| ку́сам «куштую» | болгарська |
| kausjan «пробувати, куштувати» | готська |
| γεύω «куштувати, пробувати; пізнавати» | грецька |
| kjosan | давньоверхньонімецька |
| juṣáte «знаходить приємним, любить» | давньоіндійська |
| kjosan | давньонижньонімецька |
| куси́ти «куштувати; зазнавати» | давньоруська |
| gustāre «куштувати, пробувати» | латинська |
| искуси «випробовує» | македонська |
| kiesen «вибирати» | нововерхньонімецька |
| kusić «спокушати» | польська |
| kusiti «куштувати, пробувати, спокушати» | праслов’янська |
| ку́шать «їсти» | російська |
| òкусити «трохи поїсти, покуштувати» | сербохорватська |
| okúsiť «спробувати (на смак), покуштувати; випробувати» | словацька |
| iskúsiti «спокусити»«покуштувати» | словенська |
| okúsiti «спокусити»«покуштувати» | словенська |
| вкуси́ть «покуштувати; зазнати» | українська |
| искуси́ть «спокусити» | українська |
| искоусити «випитати хитрощами, спокусити» | українська |
| okusiti «спробувати; випробувати» | чеська |
| куси́ти | ? |
| куса́ти | ? |
| joṣájate «знаходить в чомусь задоволення» | ? |
| pokusiti «піддати спокусі» | ? |
| въкоусити «покуштувати; зазнати» | ? |
ку́славка «сікавиця, щипівка, Cobitis taenia L.» (іхт.)
похідне утворення від куса́ти;
назва зумовлена наявністю у сікавиці рухливих підочних колючок, якими можна поколоти пальці (Сабанеев 505);
пор. інші назви цієї риби: сікави́ця, [сіка́ч, сіку́нка, щіпавка], р. щипо́вка, [секун], бр. [щипавка, секач, секун], п. [siekierka], ч. слц. sekavec, болр. щипо́к, схв. seka, sekuš;
р. [куса́чка], слц. [kusak] «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| щипавка | білоруська |
| секач | білоруська |
| секун | білоруська |
| siekierka | польська |
| щипо́вка | російська |
| куса́чка | російська |
| seka | сербохорватська |
| sekavec | словацька |
| kusak «тс.» | словацька |
| sekavec | чеська |
| куса́ти | ? |
| інші | ? |
| сіка́ч | ? |
| сіку́нка | ? |
| щіпавка | ? |
| секун | ? |
| щипо́к | ? |
| sekuš | ? |
кусці́лько «трошечки»
очевидно, складне утворення з слів [кус] «трохи», похідного від куса́ти, і [сті́лько] «стільки» або [ті́лько] «тільки»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кус «трохи» | ? |
| куса́ти | ? |
| сті́лько «стільки» | ? |
| ті́лько «тільки» | ? |
куська́ «гадюка звичайна, Vipera berus L., Pelas berus Merr.» (зоол.)
похідне утворення від [куся́] (ж. р.) «усе, що кусається; кусюча змія; зла жінка», пов’язаного з куса́ти (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| куся́ «усе, що кусається; кусюча змія; зла жінка» (ж. р.) | ? |
| куса́ти | ? |
кушня́тися «дражнитися»
неясне;
можливо, пов’язане з кусати (пор. [кушля́чий] «кусливий»);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кусати (пор. [кушля́чий] «кусливий»). | ? |
кис-кис (вигук, яким нацьковують собак)
очевидно, результат фонетичної деформації та одночасної деетимологізації вихідного куси́-куси́, форми наказового способу від куса́ти (див.);
нл. kys «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кс-кс-кс
«тс.»
(Me)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| kys «тс.» | нижньолужицька |
| куси́-куси́ | українська |
| куса́ти | українська |
усь (вигук для нацьковування собак)
звуконаслідувальне утворення, можливо, пов’язане з кусь (кусі́), похідним від куса́ти;
р. усь, у́ськать, бр. вусь, усь, ву́ськаць;
Фонетичні та словотвірні варіанти
нау́щувати
піду́щувати
ус
«тс.»
уска́ти
«кричати ус! ус!»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вусь | білоруська |
| усь | білоруська |
| ву́ськаць | білоруська |
| усь | російська |
| у́ськать | російська |
| кусь (кусі́) | українська |
| куса́ти | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України