КУРЧА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ґеф «ополоник»
очевидно, походить від тур. kefçe (kepçe) «ківш, черпак; ополоник, сачок» (з перс. кӓфчӓ «тс.»);
в українських (пд.-зах.) говірках слово втратило кінцеве -че в зв’язку із сприйняттям його як зменшувального суфікса -ча (-чє), як у курча́ [курчє́];
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| kefçe «ківш, черпак; ополоник, сачок» (kepçe)(з перс. кӓфчӓ «тс.») | турецька |
| че (-чє) | ? |
| ча (-чє) | ? |
| курча́ | ? |
| курчє́ | ? |
кур «півень, Gallus domesticus» (орн.)
псл. kurъ, утворене за допомогою суфікса -r- від звуконаслідувального вигуку *ku або *kur;
пов’язання з перс. xurōs «півень» (Brückner 282), з дінд. kúlālaḥ (порода курей), cākōrah «якийсь птах» (Petersson KZ 46, 133; пор. Mayrhofer I 239, 365), з ч. [kuriť] «бігти» (Machek ESJČ 308; Holub–Lyer 273) недостатньо обґрунтовані;
р. [кур] «півень», бр. ку́рыца (мн. ку́ры), др. куръ «півень», п. ч. kur «тс.», слц. kura «курка», вл. діал. нл. kura «тс.», полаб. t’auråi (мн.) «кури», болг. м. кур «penis», схв. кỳрјū «півнячий», слн. kúra «курка», стсл. коуръ «півень»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кур'я́н
«тс.»
ку́ра
«курка»
кура́к
«курій, курячий гермафродит ЛПол; курячий послід Me»
кура́х
кура́ч
«курій»
куреня́
«курча»
куреня́тна
«квочка»
ку́ри
курика
«куріпка»
кури́ниця
«курка»
ку́риця
ку́ричка
«дика курка»
курівни́к
курі́й
«курка-гермафродит; [м’ясник, який ріже птицю Ж]»
курі́йка
«сіра куріпка, Perdix perdix L.»
ку́рішниця
«курятниця»
ку́рка
«свійська птиця, самка півня; [vulva]»
курни́к
курня́
«багато курей»
(зб.)
ку́рочка
«зменш. від ку́рка; [куряча сліпота]»
курча́
«пташа курки; дрібненькі тріщинки на обвітреній шкірі; [індича Л]»
курча́тина
курча́тник
«приміщення для курчат; [яструб, який хапає курчат Я]»
курча́чий
куря́
«курча»
ку́ря
«курка»
ку́ря́тина
куря́тник
«приміщення для курей; [скупник курей по селах Я; хижий птах, що полює на курей]»
куря́тниця
ку́ря́чий
куря́чка
«курячий послід»
поку́рячий
«як курка»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ку́рыца (мн. ку́ры) | білоруська |
| кур «penis» | болгарська |
| kura «тс.» | верхньолужицька |
| kúlālaḥ (порода курей) | давньоіндійська |
| куръ «півень» | давньоруська |
| кур «penis» | македонська |
| kura «тс.» | нижньолужицька |
| xurōs «півень» | перська |
| t'auråi «кури» (мн.) | полабська |
| kur «тс.» | польська |
| кур «півень» | російська |
| кỳрјū «півнячий» | сербохорватська |
| kura «курка» | словацька |
| kúra «курка» | словенська |
| коуръ «півень» | старослов’янська |
| kuriť «бігти» | чеська |
| kur «тс.» | чеська |
| kurъ | ? |
| -r- | ? |
| cākōrah «якийсь птах» | ? |
| kura «тс.» | ? |
кур (вигук, яким підкликають індиків)
псл. *ku, *kur, звуконаслідувальні вигуки;
р. [ку́ркать] «каркати», бр. [курна́] «муркотіння кота; сопіння», n. kur (вигук, яким підкликають чи відганяють курей, індиків), ч. kuru (вигук, що відтворює крик горлиці), вл. kurkać «воркувати», нл. kurkaś «воркувати, ремствувати, бурчати, заїкатися», болг. ку́ркам «бурчу; булькаю», схв. куре́тати «балакати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кура́
(вигук, яким відганяють індиків)
ку́ркало
«людина, яка постійно безглуздо кричить»
ку́ркати
«бурчати; кумкати (про жаб) ВеНЗн; воркувати (про голубів) ВеУг»
ку́ркать
«кричати»
(про індика)
куркува́ти
«кричати кречетом»
курча́ти
«воркувати (про голубів); сокоріти (про курей) О»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| курна́ «муркотіння кота; сопіння» (вигук, яким підкликають чи відганяють курей, індиків) | білоруська |
| ку́ркам «бурчу; булькаю» | болгарська |
| kurkać «воркувати» | верхньолужицька |
| kurkaś «воркувати, ремствувати, бурчати, заїкатися» | нижньолужицька |
| *ku | праслов’янська |
| ку́ркать «каркати» | російська |
| куре́тати «балакати» | сербохорватська |
| kuru (вигук, що відтворює крик горлиці) | чеська |
| *kur | ? |
ку́рята «тріщини на руках і ногах від холоду, вітру»
результат перенесення назви [куря́та] «курчата», зумовленого, очевидно, подібністю потрісканої шкіри людини до нерівної шкіри обпатраної курки (як семантичну паралель пор. р. гусиная кожа – про пухирчату від холоду шкіру людини);
Фонетичні та словотвірні варіанти
курча́та
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| куря́та «курчата» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України