КУРСИВ — ЕТИМОЛОГІЯ
курси́в «друкарський похилий шрифт»
запозичене з середньолатинської мови через німецьке або французьке посередництво (нім. Kursív, фр. cursive);
слат. cursīva (littera) «швидке письмо, скоропис» є формою жін. р. прикметника cursīvus, пов’язаного з дієсловом curro «біжу, поспішаю»;
р. болг. курси́в, бр. курсі́ў, n. kursywa, ч. kursiva «курсив; невелика замітка в газеті», слц. слн. kurzíva «курсив», м. курзив, схв. курзūв «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| курсі́ў | білоруська |
| курси́в | болгарська |
| курзив | македонська |
| прикметника | російська |
| курси́в | російська |
| курзūв «тс.» | сербохорватська |
| cursīva «швидке письмо, скоропис» (littera) | середньолатинська |
| kurzíva «курсив» | словацька |
| kurzíva «курсив» | словенська |
| kursiva «курсив; невелика замітка в газеті» | чеська |
| прикметника | ? |
| curro «біжу, поспішаю» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України