КУРКУЛЯМИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
курку́ль «багатий селянин-власник, на якого працюють наймити; [переселенець з іншої місцевості]»
очевидно, запозичення з турецької мови;
тур. korkulu «той, що вселяє страх; страшний; небезпечний» є похідним від дієслова korkulmak «боятися»;
припущення про зв’язок з тур. kürklü «критий хутром; одягнений в шубу» (Шанский ЭСРЯ II 8, 453–454), очевидно, хибне;
р. курку́ль (з укр.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
куркуле́нко
«син куркуля»
куркуле́нчиха
«дружина сина куркуля»
курку́лити
«розкуркулювати»
куркули́ха
«дружина куркуля»
куркулі́вна
«дочка куркуля»
куркульня́
курку́льство
підкурку́льник
розкурку́лити
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| курку́ль (з укр.) | російська |
| korkulu «той, що вселяє страх; страшний; небезпечний» | турецька |
| kürklü «критий хутром; одягнений в шубу» | турецька |
| korkulmak «боятися» | ? |
кула́к «кисть руки з зігнутими пальцями; [дрібний торговець Ж]»
очевидно, пов’язане з ку́литися;
припущення про походження від тюрк. *qulaq, пов’язаного з qol «рука» (Дзендзелівський RKJ ŁTN 15, 135–137; Фасмер II 408; Преобр. І 409), мало обґрунтоване;
непереконливі також пов’язання з ест. kulak «удар кулаком» (Bern. I 641; Mikl. EW 146), з уг. kulyak «кулак (руки)», kulak «тс.» (Brückner 281; Zareba JP 31, 122), а також з куль, ку́тати (Соболевский РФВ 70, 92–93) або з лит. kùlti «молотити», лтс. kult «тс.» (Matzenauer LF 9, 36);
значення «куркуль» розвинулося, очевидно, з первісного переносного вживання слова;
виведення р. кула́к «куркуль» від укр. курку́ль (Machek ESJČ 306) непереконливе;
р. кула́к «кулак (руки); [великий молот]; куркуль», бр. кула́к «кулак (руки); куркуль», др. кулакъ «кулак (руки)», п. kułak «тс.; куркуль (з рос.)», ч. слц. kulak «куркуль» (з рос.), болг. кула́к, м. кулак, схв. кỳлак, слн. kulák «тс.» (з рос.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
кулай
«кулачисько»
кулакува́ти
«бити кулаками»
кулача́
«кулачок»
кула́чати
кулачи́на
«кулак»
кулачкува́ти
«тс.»
кула́чний
«у якому застосовується сила кулака; [шматками завбільшки з кулак]»
кула́чник
«той, хто любить битися кулаками»
(заст.)
кулаччя
(зб.)
навкула́чки
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кула́к «кулак (руки); куркуль» | білоруська |
| кула́к | болгарська |
| кулакъ «кулак (руки)» | давньоруська |
| kulak «удар кулаком» | естонська |
| kult «тс.» | латиська |
| kùlti «молотити» | литовська |
| кулак | македонська |
| kułak «тс.; куркуль (з рос.)» | польська |
| кула́к «куркуль» | російська |
| кула́к «кулак (руки); [великий молот]; куркуль» | російська |
| кỳлак | сербохорватська |
| kulak «куркуль» (з рос.) | словацька |
| kulák «тс.» (з рос.) | словенська |
| *qulaq | тюркські |
| kulyak «кулак (руки)» | угорська |
| курку́ль | українська |
| kulak «куркуль» (з рос.) | чеська |
| ку́литися | ? |
| qol «рука» | ? |
| kulak «тс.» | ? |
| куль | ? |
| ку́тати | ? |
| значення «куркуль» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України