КУПЧИНИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ку́пи́на́ «горбик на луці чи болоті, порослий травою або мохом, зелень на ньому; кущ (у сполученні неопалима к.); [густий чагарник; острівець на річці з деревами і кущами] Ж»
на ґрунті української та ряду інших слов’янських мов рефлекси псл. *kǫp- (ку́пи́на́ ra ін.) зазнали змішування з рефлексами kup- (ку́па та ін.);
пов’язання з псл. *kupa (Brückner 225) менш переконливе;
споріднене з лит. kumpas «кривий, зігнутий», kumpti «кривитися, згинатися», лтс. kùmpt «горбитися, сутулитися», а також (з іншим ступенем чергування голосних) з лит. kampas «кут», лат. campus «поле», гр. καμπή «вигин, закрут; поворот», гот. hamfs «викривлений», що зводяться до іє. *kamp-, розширеного варіанта іє. *kam- «гнути, згинати»;
псл. kǫpina, похідне від *kǫpa (первісно) «щось вигнуте, піднесене над оточенням»;
р. купина́ «кущ; група (дерев, кущів тощо)», ку́па «група (дерев, кущів)», бр. ку́па «тс.», др. купина «терник», купа «терен; будяк», п. kępina «острівець; група дерев», kępa «група, скупчення дерев, трави; острівець на річці, порослий деревами або чагарником; купина», ч. [kupina] «ожина», вл. kupa «острів», нл. kupa «острів на річці; будь-яке плоске підвищення, подібне до острова», болг. къпи́на «ожина», м. капина, схв. кỳпина, слн. kopína «тс.», стсл. кѫпина «кущ»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
куп
«купини на болоті (звичайно біля пенька)»
(зб.)
куп'єва́ха
«купина»
куп'я́
«купини на болоті (звичайно біля пенька)»
(зб.)
ку́па
«горбик на болоті; мурашник; кротова купа»
купи́нє
«купини»
(зб.)
купини́нє
«тс.»
(зб.)
купини́стий
«покритий купинами»
купи́ння
«купини; місце, покрите купинами»
(зб.)
купиня́стий
«тс.; [кущистий, покритий кущиками трави Ж]»
купни́к
«купини на болоті (звичайно біля пенька)»
купча́стий
«зібраний купкою; густий, кущистий»
купча́стий
«повний, махровий»
купчи́ни
«купини»
(мн.)
купчи́стий
«кущистий»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ку́па «тс.» | білоруська |
| къпи́на «ожина» | болгарська |
| kupa «острів» | верхньолужицька |
| hamfs «викривлений» | готська |
| καμπή «вигин, закрут; поворот» | грецька |
| купина «терник» | давньоруська |
| *kamp- | індоєвропейська |
| *kam- «гнути, згинати» | індоєвропейська |
| campus «поле» | латинська |
| kùmpt «горбитися, сутулитися» | латиська |
| kumpas «кривий, зігнутий» | литовська |
| kampas «кут» | литовська |
| капина | македонська |
| kupa «острів на річці; будь-яке плоске підвищення, подібне до острова» | нижньолужицька |
| kępina «острівець; група дерев»«група, скупчення дерев, трави; острівець на річці, порослий деревами або чагарником; купина» | польська |
| kępa «острівець; група дерев»«група, скупчення дерев, трави; острівець на річці, порослий деревами або чагарником; купина» | польська |
| *kǫp- (ку́пи́на́ ra ін.)(ку́па та ін.) | праслов’янська |
| *kupa | праслов’янська |
| kǫpina | праслов’янська |
| купина́ «кущ; група (дерев, кущів тощо)» | російська |
| кỳпина | сербохорватська |
| kopína «тс.» | словенська |
| кѫпина «кущ» | старослов’янська |
| ку́па «група (дерев, кущів)» | українська |
| купа «терен; будяк» | українська |
| kupina «ожина» | чеська |
| kumpti «кривитися, згинатися» | ? |
| *kǫpa «щось вигнуте, піднесене над оточенням» (первісно) | ? |
ку́па «нагромадження; [мурашник Бі; земля, викинута кротом Бi»
псл. kupa, kupъ ‹ іє. *koup- «велика кількість зібраних речей, людей тощо»;
споріднене з лит. kaũpas «купа», kúopa «рота; купа, група», лтс. kuõpa «купа, стіс», kuõpâ «разом», двн. hauf «купа, горб», нвн. Haufe «купа», днн. hop «тс.», дангл. heap «купа; натовп», ав. kaofa- «гора; горб (верблюда)», перс. kōh «гора», а також (на іншому ступені чергування) з лит. kupetà «копиця, стіг», kùpstas «купина», ірл. cuan «купа», алб. kipí «тс.», що зводяться до іє. *keu-p-/kou-p- «згинатися, вигинати, стрибати»;
зв’язок з дінд. kūpā «яма, колодязь», гр. κύπη «заглибина», лат. cupa «ніша» (Holub–Kop. 194) менш імовірний;
пов’язання з р. ки́па (Брандт РФВ 22, 143) або з чуб (Bern. IF 10, 152; Iljinskij AfSlPh 29, 487–488) помилкове;
припущення про германське походження слова (Meillet Études 236) безпідставне;
р. [ку́па] «сукупність предметів, маса», бр. [купа] «тс.», п. kupa «купа; натовп», ч. kupa, слн. [kupa], вл. kupa, болг. куп «тс.», м. куп «велика кількість чогось зібраного», схв. куп «купа; збори», слн. kùp «купа; натовп», стсл. коупь «купа; з’єднання»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вку́пі
(уку́пі)
вку́почці
(уку́почці)
вку́пці
(уку́пці)
доку́пи
ку́п'є
«купи»
(зб.)
куп'єва́тий
«наповнений кротовими купками, мурашниками»
куп'я́
«тс.»«Л, [ку́пцем] «усі разом, усією громадою, юрбою»
(зб.)
купеня́к
«мурашник»
ку́пець
«купка, натовп»
купи́на
«купа; [земля, викинута кротом Ж; мурашник О]»
купи́нє
«кротовиння»
(зб.)
купини́нє
«тс. »
купи́ння
«купи»
(зб.)
ку́питися
«скупчуватися»
купі́нка
(зменш. від ку́па)
ку́пінь
«купа»
ку́пний
«спільний»
купни́к
«мурашник біля старого пенька»
ку́пно
«разом»
(заст.)
ку́почок
«купка»
купчи́на
«тс.»
ку́пчити
(ся)
наку́пчення
по́вкупі
«разом»
поку́пі
«тс.»
ску́пина
«партія, маса, натовп»
ску́пити
«з’єднати, зібрати»
ску́пище
«купа; скупчення, натовп; маса, юрба»
ску́пчення
ску́пчити
«тс.»
суку́пний
суку́пність
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| kaofa- «гора; горб (верблюда)» | авестійська |
| kipí «тс.» | албанська |
| купа «тс.» | білоруська |
| куп «тс.» | болгарська |
| kupa | верхньолужицька |
| κύπη «заглибина» | грецька |
| heap «купа; натовп» | давньоанглійська |
| hauf «купа, горб» | давньоверхньонімецька |
| kūpā «яма, колодязь» | давньоіндійська |
| hop «тс.» | давньонижньонімецька |
| *keu-p-/kou-p- «згинатися, вигинати, стрибати» | індоєвропейська |
| cuan «купа» | ірландська |
| cupa «ніша» | латинська |
| kuõpa «купа, стіс» | латиська |
| kaũpas «купа» | литовська |
| kupetà «копиця, стіг» | литовська |
| куп «велика кількість чогось зібраного» | македонська |
| Haufe «купа» | нововерхньонімецька |
| kōh «гора» | перська |
| kupa «купа; натовп» | польська |
| kupa | праслов’янська |
| ки́па | російська |
| ку́па «сукупність предметів, маса» | російська |
| куп «купа; збори» | сербохорватська |
| kupa | словенська |
| kùp «купа; натовп» | словенська |
| коупь «купа; з’єднання» | старослов’янська |
| kupa | чеська |
| *koup- «велика кількість зібраних речей, людей тощо» | ? |
| kúopa «рота; купа, група» | ? |
| kuõpâ «разом» | ? |
| kùpstas «купина» | ? |
купи́ти
приймається також незалежне від готського kaupōn походження від лат. caupō (Milewski RSl 26, 132);
виведення від псл. kupa «купа, численність» і kopa «копиця; 60 штук» і прийняття праслов’янського походження готського слова (Мартынов Сл.-герм. взаимод. 161–166), як і пов’язання з псл. kvapiti «квапити», kypěti «кипіти» (Ондруш Этимология 1984, 180), менш переконливі;
;
гот. kaupōn «займатися торгівлею» виникло на основі лат. caupō «крамар, трактирник», яке, можливо, як і гр. κάπηλος «дрібний торговець, крамар; трактирник», походить з якоїсь середземноморської мови;
запозичення з германських мов;
псл. kupiti (‹*koupiti);
Фонетичні та словотвірні варіанти
koupiti
kupić
kupić
kupiś
kúpiť
kúpíti
t'aipĕ
«купить (або: купує)»
ви́куп
ві́дкуп
відку́пник
відку́пщик
доку́пка
докупни́й
за́куп
«у стародавній Русі -- бідний селянин, який одержав позичку від землевласника і став залежним від нього»
за́купень
«покупець, скупник»
закупіве́льний
закупі́вля
заку́пка
«куплений товар»
заку́пка
«закупівля»
закупни́й
заку́пник
заку́почний
кýпити
коупити
куп
«купувати»
(виг.)
купе́цтво
купе́ць
«особа, що займається приватною торгівлею; покупець»
купи
«купить»
купи́ло
«гроші»
(фам.)
купити
купіве́льний
купі́вля
купі́вний
«виставлений на продаж»
ку́піль
«торг; купівля»
купі́ць
куплева́ха
«скупник»
куплени́на
«речі, придбані покупкою»
купло́
«куплений товар»
ку́пля́
купля́ти
купни́й
«купівельний»
куповка
«купівля, покупка»
купува́льниця
купува́ти
купце́нко
«син купця»
купці́вна
«дочка купця»
купцюва́ти
«торгувати, бути купцем»
купчи́к
«покупець»
ку́пчик
«зменш. від купе́ць СУМ; прикажчик Ж»
купчина́
«купецтво»
(зб.)
купчи́на
ку́пчити
«продавати»
купчи́ха
купчи́ця
«купчиха»
ку́пя
«куплю»
на́куп
«накуплене, придбане»
на́купень
«відкупник Пі; той, хто домагається за хабар чину або духовного сану Бі»
неку́пний
«якого не можна купити»
о́дкуп
«відкуп; оренда»
о́куп
«викуп»
оку́пність
пере́куп
«перекупник»
пере́купень
«тс.»
пере́ку́пка
переку́пля
«перепродаж»
переку́пник
переку́пня
«тс.»
пі́дкуп
підку́пень
«той, що когось підкупає»
підку́пний
підку́пник
«тс.»
підку́пство
«підкуп»
по́куп
«купівля; покупка; [попит]»
покупа́ч
«покупець»
поку́пель
покупе́ць
поку́пка
поку́пни́й
поку́пник
«тс.»
при́куп
прику́пка
прикупни́й
прокупи́тися
«переплатити, заплатити зайві гроші»
ро́зкуп
«продаж, збут»
скуп
«плата, винагородження, хабар»
скупи́тися
«купити все необхідне; [звільнитися, позбутися, відкупитися]»
ску́пка
ску́плений
скупни́й
«купити»
ску́пник
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| купі́ць | білоруська |
| kupić | верхньолужицька |
| kaupōn «займатися торгівлею» | готська |
| κάπηλος «дрібний торговець, крамар; трактирник» | грецька |
| купити | давньоруська |
| caupō | латинська |
| caupō «крамар, трактирник» | латинська |
| kupiś | нижньолужицька |
| t'aipĕ | полабська |
| kupić | польська |
| kupa «купа, численність» | праслов’янська |
| kvapiti «квапити» | праслов’янська |
| kupiti (‹*koupiti) | праслов’янська |
| купи́ть | російська |
| kúpiť | словацька |
| koupiti | чеська |
| kopa «копиця; 60 штук» | ? |
| kypěti «кипіти» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України