КУПРИК — ЕТИМОЛОГІЯ
ку́пер «нижній кінець хребта»
псл. kuprъ, генетично пов’язане з kupa «купа»;
споріднене з лит. kaũpras «опуклість; пагорок; верховина», kauprà «пагорок, узгір’я», лтс. kàupre «пагорок», а також – з іншим ступенем вокалізму – з лит. kuprà «горб», лтс. kuprs, двн. hovar «тс.»;
р. [ку́пер, купр], п. kuper, ст. kupr, ч. ст. kupr;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ку́пирь
«хвіст»
ку́пра
«купер»
купра́стий
«тс.»
(про курей)
купра́тий
«який має великий куприк»
ку́прик
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| hovar «тс.» | давньоверхньонімецька |
| kàupre «пагорок» | латиська |
| kuprs | латиська |
| kaũpras «опуклість; пагорок; верховина» | литовська |
| kuprà «горб» | литовська |
| kuper | польська |
| kuprъ | праслов’янська |
| ку́пер | російська |
| купр | українська |
| kupr | чеська |
| kupa «купа» | ? |
| kauprà «пагорок, узгір’я» | ? |
| kupr | ? |
| kupr | ? |
пупер «пупець, пташиний шлунок»
очевидно, результат контамінації слів пуп і ку́пер, ку́прик (див.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
пуприк
(зменш.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пуп | українська |
| ку́пер | українська |
| ку́прик | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України