КУПОЧКА — ЕТИМОЛОГІЯ | Горох — українські словники

ЗМІСТ

ку́па «нагромадження; [мурашник Бі; земля, викинута кротом Бi»

ку́пка

очевидно, результат зближення деетимологізованих форм [ку́баха, ку́бочка] «тс.» і ку́пка, ку́почка, похідних від ку́па;

Фонетичні та словотвірні варіанти

ку́почка «невелика ніша у пічці для жару»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
ку́баха «тс.»	?
ку́бочка «тс.»	?
ку́пка	?
ку́почка	?
ку́па	?

ку́па «нагромадження; [мурашник Бі; земля, викинута кротом Бi»

припущення про германське походження слова (Meillet Études 236) безпідставне;

пов’язання з р. ки́па (Брандт РФВ 22, 143) або з чуб (Bern. IF 10, 152; Iljinskij AfSlPh 29, 487–488) помилкове;

зв’язок з дінд. kūpā «яма, колодязь», гр. κύπη «заглибина», лат. cupa «ніша» (Holub–Kop. 194) менш імовірний;

споріднене з лит. kaũpas «купа», kúopa «рота; купа, група», лтс. kuõpa «купа, стіс», kuõpâ «разом», двн. hauf «купа, горб», нвн. Haufe «купа», днн. hop «тс.», дангл. heap «купа; натовп», ав. kaofa- «гора; горб (верблюда)», перс. kōh «гора», а також (на іншому ступені чергування) з лит. kupetà «копиця, стіг», kùpstas «купина», ірл. cuan «купа», алб. kipí «тс.», що зводяться до іє. *keu-p-/kou-p- «згинатися, вигинати, стрибати»;

псл. kupa, kupъ ‹ іє. *koup- «велика кількість зібраних речей, людей тощо»;

р. [ку́па] «сукупність предметів, маса», бр. [купа] «тс.», п. kupa «купа; натовп», ч. kupa, слн. [kupa], вл. kupa, болг. куп «тс.», м. куп «велика кількість чогось зібраного», схв. куп «купа; збори», слн. kùp «купа; натовп», стсл. коупь «купа; з’єднання»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

вку́пі (уку́пі)

вку́почці (уку́почці)

вку́пці (уку́пці)

доку́пи

ку́п'є «купи» (зб.)

куп'єва́тий «наповнений кротовими купками, мурашниками»

куп'я́ «тс.»«Л, [ку́пцем] «усі разом, усією громадою, юрбою» (зб.)

купеня́к «мурашник»

ку́пець «купка, натовп»

купи́на «купа; [земля, викинута кротом Ж; мурашник О]»

купи́нє «кротовиння» (зб.)

купини́нє «тс. »

купи́ння «купи» (зб.)

ку́питися «скупчуватися»

купі́нка (зменш. від ку́па)

ку́пінь «купа»

ку́пний «спільний»

купни́к «мурашник біля старого пенька»

ку́пно «разом» (заст.)

ку́почок «купка»

купчи́на «тс.»

ку́пчити (ся)

наку́пчення

по́вкупі «разом»

поку́пі «тс.»

ску́пина «партія, маса, натовп»

ску́пити «з’єднати, зібрати»

ску́пище «купа; скупчення, натовп; маса, юрба»

ску́пчення

ску́пчити «тс.»

суку́пний

суку́пність

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
kaofa- «гора; горб (верблюда)»	авестійська
kipí «тс.»	албанська
купа «тс.»	білоруська
куп «тс.»	болгарська
kupa	верхньолужицька
κύπη «заглибина»	грецька
heap «купа; натовп»	давньоанглійська
hauf «купа, горб»	давньоверхньонімецька
kūpā «яма, колодязь»	давньоіндійська
hop «тс.»	давньонижньонімецька
*keu-p-/kou-p- «згинатися, вигинати, стрибати»	індоєвропейська
cuan «купа»	ірландська
cupa «ніша»	латинська
kuõpa «купа, стіс»	латиська
kaũpas «купа»	литовська
kupetà «копиця, стіг»	литовська
куп «велика кількість чогось зібраного»	македонська
Haufe «купа»	нововерхньонімецька
kōh «гора»	перська
kupa «купа; натовп»	польська
kupa	праслов’янська
ки́па	російська
ку́па «сукупність предметів, маса»	російська
куп «купа; збори»	сербохорватська
kupa	словенська
kùp «купа; натовп»	словенська
коупь «купа; з’єднання»	старослов’янська
kupa	чеська
kúopa «рота; купа, група»	?
kuõpâ «разом»	?
kùpstas «купина»	?
*koup- «велика кількість зібраних речей, людей тощо»	?

купа́ти

загальноприйнятої етимології не має;

пов’язується (Brückner 224–225) з псл. *[čępěti] (п. [czępieć] «сидіти навпочіпки», ст. uczępnąć, przyczępnąć «присідати навпочіпки», ч. розм. čapati «сидіти навпочіпки», čapěti «тс.», [čapat sa] «бродити по воді, болоту, хлюпати», вл. čapać «сидіти навпочіпки», п. cupnąć «припасти до землі», kępa «купина») з первісним значенням «сидіти, зігнувшись (при купанні)» або «хвилювати, робити хвилі» (Moszyński PZJP 215);

пропонується також пов’язання з *kǫpa «віник (у лазні)», kǫpati (sę) з первісним значенням «хльоскати(ся) в лазні» (Bern. I 600), зближення з псл. *konopja, укр. коноплі у зв’язку з використанням конопляного сім’я скіфами при митті в лазні (ЭССЯ 12, 58–61; Machek ESJČ 285; Skok II 237–238) або з дісл. haf «море», нвн. Haff «затока, відокремлена косою від моря, гаф» (Jacobsohn KZ 42, 161);

псл. kǫpati «занурювати в воду, освіжати, обмивати»;

kupać, нл. kupaś, полаб. kǫpăt, болг. къпя, м. капе, схв. кýпати, слн. kópati, цсл. кѫпати «обмивати»;

р. купа́ть, бр. купа́ць, др. купати, п. kąpać, ч. koupati, слц. kúpať, вл. kupać;

Фонетичні та словотвірні варіанти

куп «купати» (виг.)

куп «купання»

купа́ва «купальниця; чистьоха»

купа́ло «водойма, яма з водою»

купа́льник «той, хто купається; купальний костюм»

купа́льниці «місце купання»

купа́льня

купани́на «безперестанне купання»

ку́панка «купання»

купа́тоньки (зменш. від купа́ти, купа́тися)

купа́чка «посудина для купання дітей»

купе́ла «озеро в лісі»

купе́ло «тс.; яма з водою»

ку́пель «купіль»

ку́пі «купатися» (дит.)

ку́піль «тепла вода для купання; посудина з водою, в яку опускають дитину при церковному обряді хрещення; [незамерзаюче місце у болоті ВеУг]»

купі́льник «ванна»

купі́льниця «тс.»

купі́льня «корито для купання дітей»

ку́пки

ку́поньки

ку́почки

купу́ні

ку́пці «тс.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
купа́ць	білоруська
haf «море»	давньоісландська
купати	давньоруська
Haff «затока, відокремлена косою від моря, гаф»	нововерхньонімецька
kąpać	польська
*čępěti «сидіти, зігнувшись (при купанні)» (п. [czępieć] «сидіти навпочіпки», ст. uczępnąć, przyczępnąć «присідати навпочіпки», ч. розм. čapati «сидіти навпочіпки», čapěti «тс.», [čapat sa] «бродити по воді, болоту, хлюпати», вл. čapać «сидіти навпочіпки», п. cupnąć «припасти до землі», kępa «купина»)	праслов’янська
*konopja	праслов’янська
kǫpati «занурювати в воду, освіжати, обмивати»	праслов’янська
купа́ть	російська
kúpať	словацька
коноплі	українська
kupać	українська
koupati	чеська
або «хвилювати, робити хвилі»	?
*kǫpa «віник (у лазні)»	?
значенням «хльоскати(ся) в лазні»	?

Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України