КУПЛЕТ — ЕТИМОЛОГІЯ

купле́т

запозичення з французької мови;
фр. couplet «куплет, строфа; (первісно) шарнірне з’єднання двох частин» (‹ фр. ст. coplet «сполучення двох частин») продовжує лат. cōpula «мотузок; з’єднання; словоскладання», утворене за допомогою префікса со«з-» від *аріо «зв’язую», спорідненого з дінд. āpnóti «досягає», ав. ара «він досяг», хет. ermi «беру»;
значення «куплет пісні» з’явилось у французькій мові під впливом пров. cobla «з’єднання (вірша); двовірш»;
р. бр. болг. м. купле́т, п. ч. слц. вл. kuplet, схв. куплēт, слн. kuplét;
Фонетичні та словотвірні варіанти

куплети́ст
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ара «він досяг» авестійська
купле́т білоруська
купле́т болгарська
kuplet верхньолужицька
āpnóti «досягає» давньоіндійська
cōpula «мотузок; з’єднання; словоскладання» латинська
купле́т македонська
kuplet польська
cobla «з’єднання (вірша); двовірш» провансальська
купле́т російська
куплēт сербохорватська
kuplet словацька
kuplét словенська
couplet «куплет, строфа; (первісно) шарнірне з’єднання двох частин» (‹ фр. ст. coplet «сполучення двох частин») французька
ermi «беру» хетська
kuplet чеська
*аріо «зв’язую» ?
значення «куплет пісні» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України