КУПКИ — ЕТИМОЛОГІЯ

пропонується також пов’язання з *kǫpa «віник (у лазні)», kǫpati (sę) з первісним значенням «хльоскати(ся) в лазні» (Bern. I 600), зближення з псл. *konopja, укр. коноплі у зв’язку з використанням конопляного сім’я скіфами при митті в лазні (ЭССЯ 12, 58–61; Machek ESJČ 285; Skok II 237–238) або з дісл. haf «море», нвн. Haff «затока, відокремлена косою від моря, гаф» (Jacobsohn KZ 42, 161);

пов’язується (Brückner 224–225) з псл. *[čępěti] (п. [czępieć] «сидіти навпочіпки», ст. uczępnąć, przyczępnąć «присідати навпочіпки», ч. розм. čapati «сидіти навпочіпки», čapěti «тс.», [čapat sa] «бродити по воді, болоту, хлюпати», вл. čapać «сидіти навпочіпки», п. cupnąć «припасти до землі», kępa «купина») з первісним значенням «сидіти, зігнувшись (при купанні)» або «хвилювати, робити хвилі» (Moszyński PZJP 215);

загальноприйнятої етимології не має;

псл. kǫpati «занурювати в воду, освіжати, обмивати»;

kupać, нл. kupaś, полаб. kǫpăt, болг. къпя, м. капе, схв. кýпати, слн. kópati, цсл. кѫпати «обмивати»;

р. купа́ть, бр. купа́ць, др. купати, п. kąpać, ч. koupati, слц. kúpať, вл. kupać;

очевидно, результат зближення деетимологізованих форм [ку́баха, ку́бочка] «тс.» і ку́пка, ку́почка, похідних від ку́па;

результат видозміни форми ку́пка, похідної від ку́па¹ (див.);

менш переконливе припущення (Младенов 267) про зв’язок з болг. [кюп] «великий глиняний глек з вузьким горлом»;

yr. kupa «кубок, келих», молд. ку́пэ «чаша, келих, бокал», рум. cúpă «тс.», нгр. κούπα «чашка, склянка» походять від лат. cuppa (‹ сūра) «бочка, діжка»;

очевидно, запозичення з угорської, молдавської, румунської і (в болгарську) з новогрецької мов;

болг. ку́па «висока округла посудина»;

назви, пов’язані з ку́пка;

зв’язок зумовлений тим, що квітки повняків зібрані в густі круглі суцвіття, ніби купки, колоски грястиці збірної і квітки гвоздик теж зібрані клубочками або пучками (Нейштадт 557; Вісюліна–Клоков 317; Федченко–Флеров 117, 405–406);