КУНЯТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
куня́ти «дрімати; раз у раз схилятися від сонливості»
нe зовсім ясне;
можливо, споріднене з лтс. kavêt «затримувати» i, далі, з гот. hāhan «відстороняти, відсовувати», двн. hangēn «бути відсунутим», нвн. hangen «висіти», англ. һаng, хет. gang-, kank- «тс.», дінд. śáṅkatе «коливається; вагається», що зводяться до іє. *keng-/kong- «коливатися, тремтіти»;
пов’язується також (ЭССЯ 13, 106–107) з псл. kovati «кувати»;
зближення з гр. ὀκνέω «баритися, тягти» (Machek ESJČ 412) викликає сумнів (Frisk II 374);
р. [куня́ть] «куняти», п. [kuniać] «тс.», ч. okouněti «видивлятися, лупати очима», слц. okúňať sa «неохоче працювати», схв. кýњати «куняти; нездужати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
куніши́ти
«тс.»
куня́ва
«напівдрімота, загально розслаблення (у людей похилого віку)»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
һаng | англійська |
hāhan «відстороняти, відсовувати» | готська |
ὀκνέω «баритися, тягти» | грецька |
hangēn «бути відсунутим» | давньоверхньонімецька |
śáṅkatе «коливається; вагається» | давньоіндійська |
*keng-/kong- «коливатися, тремтіти» | індоєвропейська |
kavêt «затримувати» | латиська |
hangen «висіти» | нововерхньонімецька |
kuniać «тс.» | польська |
kovati «кувати» | праслов’янська |
куня́ть «куняти» | російська |
кýњати «куняти; нездужати» | сербохорватська |
okúňať sa «неохоче працювати» | словацька |
gang- | хетська |
okouněti «видивлятися, лупати очима» | чеська |
i | ? |
kank- «тс.» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України