КУНКА — ЕТИМОЛОГІЯ
ку́нка «жіночі статеві органи»
псл. kuna «зовнішня частина жіночих статевих органів», зменш. *kunъka, *kunica;
очевидно, споріднене з лтс. kàuns «сором» (‹ іє. *kaunos), kauňums «статевий орган», kaũnêtiês «соромитися» (можливо, сюди ж належить слц. okúňať sa «побоюватися», okúnavý «невпевнений, несміливий»);
менш обґрунтовані пов’язання з р. [куна́] «куниця» через [ку́нное] «посаг» (Фасмер II 417), з лат. сunnus «жіночий статевий орган» (Vasmer RS 4, 72), з тур. kuma «коханка, наложниця» (Brückner KZ 46, 223; KZ 48, 214);
р. [ку́нка] «тс.; дівчина; (ст.) коханка», [куна́] «жіночі статеві органи», п. ст. kunka «тс.; коханка», слн. kúna «жіночі статеві органи»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
куни́ці
«тс.»
(мн.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сunnus «жіночий статевий орган» | латинська |
| kàuns «сором» (‹ іє. *kaunos) | латиська |
| kunka «тс.; коханка» | польська |
| kuna «зовнішня частина жіночих статевих органів» | праслов’янська |
| куна́ «куниця» | російська |
| ку́нка «тс.; дівчина; (ст.) коханка» | російська |
| kúna «жіночі статеві органи» | словенська |
| kuma «коханка, наложниця» | турецька |
| куна́ «жіночі статеві органи» | українська |
| *kunъka | ? |
| *kunica | ? |
| kauňums «статевий орган» | ? |
| kaũnêtiês «соромитися» (можливо, сюди ж належить слц. okúňať sa «побоюватися», okúnavý «невпевнений, несміливий») | ? |
| ку́нное «посаг» | ? |
| kunka «тс.; коханка» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України