КУНИ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. kuna і зменш. kunica;

споріднене з лит. kiáunė «куниця», kiaunenà «куняча шкіра», лтс. caûna «куниця», прус. caune «тс.», дінд. śóṇaḥ «червоний», можливо, також гр. καυνάκης «шуба (хутряний одяг у персів та вавілонян)», лат. gaunaca «вид шуби (на сході)» (з гр.), що зводяться до іє. *keun-/koun- «куниця» (: *keu-no- «ясний, білий»);

пояснюється також (Gołąb P 16, 68–69) як результат зміни давнішого значення «собака» і виводиться від іє. *kun- «собака»;

зіставлення з хет. kuš- «платити», kušata «плата за наречену» (Иванов ВСЯ 1957/2, 26; Machek ESJČ 307; Holub–Kop. 194; Skok II 232) виходить з псл. kuna як окремого слова у цьому значенні;

припущення про походження слова з перської мови через скіфське посередництво (Rostafiński Rozprawy 55 (1917), 251–260) сумнівне;

р. куни́ца «куниця», [куна́] «тс.; плата князеві, поміщикові за шлюб; грошова одиниця», бр. куні́ца «куниця; [плата поміщикові за шлюбі», др. куна «куниця; хутро куниці; хутро куниці як грошова одиниця; дрібна монета», куница «хутро куниці; хутро куниці як гроші в міновій торгівлі; грошова одиниця», п. ч. слц. вл. нл. kuna «куниця», болг. [ку́на, ку́ница], м. куна «тс.», схв. кýна «куниця; (ст.) монета», слн. kúna «куниця», стсл. коуна «тс.»;

пов’язується також (ЭССЯ ІЗ, 104–105) з псл. *kuti «кувати»;

мотивація перенесення неясна;

можливо, результат перенесення назви тварини куна́, куни́ця (зоол.) «дрібна хижа тварина, Martes» (пор. утворені від назв тварин інші назви предметів і їх частин: кобила, коби́ли́ця, ко́зли, соба́чка тощо);

неясне;

р. [ку́на́] «кайдани або залізний ланцюг», бр. [куні́ца] «кайдани», п. ст. kuna «стовп із залізним кільцем або тільки кільце, що одягалося на шию або на руку злочинця», kunica «тс.», ч. [kuna] «стовп, особливо в тині; дерев’яний стовп у конструкції будинка», слц. [kuna] «частина плуга»;

запозичення з середньонижньонімецької мови, очевидно, через польську;

снн. kumm (› нн. kumm(e)) «чаша, миска; скриня; корито для коней, корів» споріднене з свн. kumpf «миска, чашка; піховки для бруска», дангл. cumb «посудина, міра», англ. coomb «видолинок, яр», а також з брет. komb «невелика улоговина», гр. κύμβη «внутрішня частина вмістища, чашки, човна»;

п. [kum] «жолоб, корито для тварин; корито для солоного м’яса»;

зміна значення, мабуть, відбулася вже в українській мові через семантичну ланку «мотузок із шкіри»;

тур. güncük «шматок шкіри, в яку загортають парус» є похідним від gön «шкіра», спорідненого з туркм. гӧн, аз. каз. ног. кӧн, тат. башк. кӳп, узб. кун, тув. хӧм «шкіра», чув. чӗн «сирицева шкіра»;

запозичення з турецької мови;

псл. kuna «зовнішня частина жіночих статевих органів», зменш. *kunъka, *kunica;

очевидно, споріднене з лтс. kàuns «сором» (‹ іє. *kaunos), kauňums «статевий орган», kaũnêtiês «соромитися» (можливо, сюди ж належить слц. okúňať sa «побоюватися», okúnavý «невпевнений, несміливий»);

менш обґрунтовані пов’язання з р. [куна́] «куниця» через [ку́нное] «посаг» (Фасмер II 417), з лат. сunnus «жіночий статевий орган» (Vasmer RS 4, 72), з тур. kuma «коханка, наложниця» (Brückner KZ 46, 223; KZ 48, 214);

р. [ку́нка] «тс.; дівчина; (ст.) коханка», [куна́] «жіночі статеві органи», п. ст. kunka «тс.; коханка», слн. kúna «жіночі статеві органи»;