КУМА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
кум
псл. kumъ, похідне від kuma, що є скороченням слова, яке походить з народної (балканської) латині;
нар.-лат. (балкан.) [cómmater] «хресна мати» утворене за допомогою префікса (прийменника) com(-) «з(-)» від іменника mater, спорідненого з псл. mati, укр. ма́ти;
менш обґрунтоване виведення від скороченого *kъmotrъ «кум» (Брандт РФВ 22, 246; Младенов 261; Bern. І 62), тур. kuma «коханка; молода дружина; наложниця; рабиня, служниця» (Мелиоранский ИОРЯС 10, 4, 121; Brückner 281);
р. бр. болг. м. кум, др. кумъ, п. слц. (діал.) kum, схв. кŷм, слн. kum;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кума́
кума́ння
«вступ у кумівство; дружба, близькі стосунки»
кума́ся
(зменш.)
кума́тися
кума́ха
«кума»
куме́ць
(зменш.)
куми́ти
«бути кумом»
кумі́вство
кумова́ти
«хрестити»
кумство́
«кумівство, духовна рідня»
кумува́ти
ку́мцьо
(зменш.)
ку́мця
(зменш.)
перекума́тися
«розірвати кумівські стосунки»
розкума́тися
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кум | білоруська |
| кум | болгарська |
| кумъ | давньоруська |
| кум | македонська |
| cómmater «хресна мати» (балкан.) | народнолатинська |
| kum (діал.) | польська |
| kumъ | праслов’янська |
| mati | праслов’янська |
| кум | російська |
| кŷм | сербохорватська |
| kum (діал.) | словацька |
| kum | словенська |
| kuma «коханка; молода дружина; наложниця; рабиня, служниця» | турецька |
| ма́ти | українська |
| com(-) «з(-)» | ? |
| *kъmotrъ «кум» | ? |
добру́ха «лихоманка»
утворене від до́брий як евфемістична назва хвороби, пор. р. кума́, тётка, сосе́дка «тс.»;
р. [добру́ха, добра́ва] «тс.», болг. [до́бра] «хвороба»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| до́бра «хвороба» | болгарська |
| кума́ | російська |
| добру́ха | російська |
| добра́ва «тс.» | українська |
| до́брий | ? |
| кума́ | ? |
| тётка | ? |
| сосе́дка «тс.» | ? |
ковма́ «корм з товченої картоплі й полови; товчена картопля, картопляне пюре»
можливо, пов’язане з [ко́вмо] «в’язка коноплі або льону» (пор.);
неясне;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ковми́
«їжа з товченої картоплі з конопляним сім’ям або товченим маком»
кома́
ко́мка
кума́
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ко́вмо «в’язка коноплі або льону» (пор.) | ? |
кума́шня «обід для кумів; поминки»
результат видозміни форми [кома́шня] «тс.», зближеної з основою кум;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кома́шня «тс.» | ? |
| кум | ? |
кум-кум (вигук, що відтворює крик жаби)
звуконаслідувальне утворення, що має паралелі в інших мовах (пор. лит. kūmúoti «кумкати»);
бр. [ку́мкаць] «кумкати», п. [kum-kum], ч. kuň, kuňk, вл. нл. kunk, схв. кум, слн. [kúmkati, kúnkati] «видавати певний звук; рохкати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кум-кума́
«тс.»
кума́к
«джерелянка, Bombina bombina L. (Bombinator igneus)»
(зоол.)
ку́мик
ку́мка
ку́мкавка
ку́мкати
ку́нька
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ку́мкаць «кумкати» | білоруська |
| kunk | верхньолужицька |
| kunk | нижньолужицька |
| kum-kum | польська |
| кум | сербохорватська |
| kúmkati «видавати певний звук; рохкати» | словенська |
| kúnkati «видавати певний звук; рохкати» | словенська |
| kuň | чеська |
| kuňk | чеська |
к (прийменник з дав. в.)
остаточно не зʼясоване;
реконструювалось (Brugmann Grundriss II 2, 855; Bern. I 658; Фасмер–Трубачев II 146–147; Sławski III 290–293; Machek ESJČ 232) псл. *kъt, яке зіставлялося з дінд. kam «задля, ради»;
повʼязується також (Веnveniste BSL 52 XIII; ESSJ Sl. gr. І 105–106) із согдійським (іранським) kw-ku «до», яке ототожнюється з ав. kū «де», псл. kъ-de «тс.»;
р. к, ко, бр. к, ст. ко, ку, др. къ, п. слц. нл. k, ku, ч. вл. k, ke, [ku], полаб. ků, болг. к, кък, към, м. [куму], схв. к, кȁ, ст. г, [x, кȁк, ку], слн. k, h, стсл. къ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
oк
ґ
ґy
«тс.»
ік
ку
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| kū «де» | авестійська |
| к | білоруська |
| ко | білоруська |
| ку | білоруська |
| к | болгарська |
| кък | болгарська |
| към | болгарська |
| k | верхньолужицька |
| ke | верхньолужицька |
| ku | верхньолужицька |
| kam «задля, ради» | давньоіндійська |
| къ | давньоруська |
| куму | македонська |
| k | нижньолужицька |
| ku | нижньолужицька |
| ků | полабська |
| k | польська |
| ku | польська |
| *kъt | праслов’янська |
| kъ-de «тс.» | праслов’янська |
| к | російська |
| ко | російська |
| к | сербохорватська |
| кȁ | сербохорватська |
| г | сербохорватська |
| x | сербохорватська |
| кȁк | сербохорватська |
| ку | сербохорватська |
| k | словацька |
| ku | словацька |
| k | словенська |
| h | словенська |
| къ | старослов’янська |
| k | чеська |
| ke | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України