КУЛЯТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
кульга́ти
псл. *kulьgati, утворене за допомогою експресивного суфікса -ga- від kuljati (укр. [куля́ти]), пов’язаного з kuliti «згинати» чи з kulь «сніп, мішок» (‹ *«щось зігнуте»), або з гр. κυλλός «скручений, спотворений»;
первісно мало значення «бути кривим, зігнутим»;
менш обґрунтоване припущення (Фасмер II 412) про звуконаслідувальне походження слова або про зв’язок з іє. *kaul- «кістка» (Мельничук Этимология 1966, 234–235);
р. [кульга́ть], бр. кульга́ць, п. [kulhać] (очевидно, з укр. і ч.), ч. kulhati, слц. kul’hať, слн. [kȗljhati] «підрізувати волосся»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кулі́й
«кульга»
кулі́ти
«кульгати»
кульга́
кульга́вий
кульга́стий
«кульгавий»
кульга́ч
«тс.»
куля́р
«тс.»
куля́ти
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
кульга́ць | білоруська |
κυλλός «скручений, спотворений» | грецька |
kulhać (очевидно, з укр. і ч.) | польська |
кульга́ть | російська |
kul'hať | словацька |
kȗljhati «підрізувати волосся» | словенська |
kulhati | чеська |
*kulьgati | ? |
-ga- (укр. [куля́ти]) | ? |
kuliti «згинати» | ? |
kulь «сніп, мішок» (‹ *«щось зігнуте») | ? |
значення «бути кривим, зігнутим» | ? |
*kaul- «кістка» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України