КУЛЬША — ЕТИМОЛОГІЯ

очевидно, запозичене через польське або білоруське посередництво з литовської мови;

лит. kùlše «стегно» споріднене з лтс. kulna «п’ята», прус. culczi «стегно», лат. calx «п’ята», болг. къ́лка «стегно» (іє. *kul-k՝- «стегно»);

менш обґрунтоване припущення (Мельничук Этимология 1966, 234–235) про власне слов’янське походження слова;

р. [ку́льша́] «стегновий маслак», бр. ку́льша «стегно; кут воза сіна, соломи», п. kulsza «сіднична кістка»;

запозичення з французької мови;

фр. cauchemar «тс. » є складним утворенням, перша частина якого походить від фр. ст. chaucher «давити, тиснути», caucher «тс.», пов’язаного з лат. calx «п’ята», з яким споріднені лит. kùlšė «стегно», kùlšis «тс.», укр. ку́льша, а друга частина постала з снідерл. mâre «нічна примара», з яким пов’язані нім. Mahr «кошмар; задуха», п. [mora] «примара», укр. [мо́ра] «тс.»;

р. кошма́р, заст. кошема́р, бр. кашма́р, п. koszmar, ч. košmar, болг. кошма́р, м. кошмар, схв. кòшмāр;

неясне;

можливо, утворене на основі зменш. [*кульши́ця] від ку́льша «стегно», що зазнало гіперичного переходу у ›і (за зразком [вул] –віл) і вторинного зближення з ківш;