КУЛЬТУРНИК — ЕТИМОЛОГІЯ
культу́ра
запозичення з німецької мови;
нім. Kultúr походить від лат. cultūra «обробіток, догляд; землеробство; виховання, освіта, розвиток; поклоніння, шанування», пов’язаного з colo «турбуюсь; шаную; поважаю; обробляю, вирощую»;
р. бр. культура, п. ч. вл. нл. kultura, слц. слн. kultúra, болг. м. схв. култу́ра;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безкульту́р'я
культу́рник
«прихильник культурництва; культпрацівник у будинку відпочинку, санаторії та ін.»
культу́рництво
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| культура | білоруська |
| култу́ра | болгарська |
| kultura | верхньолужицька |
| cultūra «обробіток, догляд; землеробство; виховання, освіта, розвиток; поклоніння, шанування» | латинська |
| култу́ра | македонська |
| kultura | нижньолужицька |
| Kultúr | німецька |
| kultura | польська |
| культура | російська |
| култу́ра | сербохорватська |
| kultúra | словацька |
| kultúra | словенська |
| kultura | чеська |
| colo «турбуюсь; шаную; поважаю; обробляю, вирощую» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України