КУЛЬБАКА — ЕТИМОЛОГІЯ

кульба́ка «сідло; [примітивне сідло Ж]»

менш переконливе пов’язання з непевним тур. kaltak «сідло» (Фасмер II 412; Bern. I 641), а також відокремлювання слів із значенням «сідло» від слів із значенням «кривий кий (палиця), ярмо» (Sławski III 344–345);
словотвір слова кульба́ка, похідного від *kulьba, не зовсім ясний, так само, як і його поширення в слов’янських мовах (можливо, первісно це був вузький діалектизм);
псл. *kulьba «згинання; щось зігнуте», похідне від kuliti «гнути, згинати, кривити»(‹ *kou-l-/keu-l-);
р. [кульба́ка] «козаче сідло», [кульва́ка] «тс.», бр. кульба́ка «костур; [сідло; частина ярма]», ку́льба «костур», п. kulbaka «сідло з високою лукою», [kulbåk, kulpåk, kulpok, kulpak] «ручиця», [kulpoki] (ми.) «коромисло», слц. [kul’baka] «товстий кий, ломака»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

кульба́стий «горбатий, загнутий»
кульба́чити «сідлати»
кульба́чка «сіделко в кінській упряжі»
кульба́чний «сідельний»
кульба́чник «сідляр»
ку́льбитиси «корчитися, щулитися»
поку́льбити «покоробити, скорчити, скарлючити»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
кульба́ка «костур; [сідло; частина ярма]» білоруська
kulbaka «сідло з високою лукою» польська
*kulьba «згинання; щось зігнуте» праслов’янська
кульба́ка «козаче сідло» російська
kul'baka «товстий кий, ломака» словацька
kaltak «сідло» турецька
кульва́ка «тс.» українська
ку́льба «костур» українська
kulbåk «ручиця» українська
kulpåk «ручиця» українська
kulpok «ручиця» українська
kulpak «ручиця» українська
kulpoki «коромисло» (ми.) українська
значенням «сідло» ?
значенням «кривий кий (палиця), ярмо» ?
кульба́ка ?
*kulьba ?
kuliti «гнути, згинати, кривити» ?

ку́льба́ба «рослина родини складноцвітих, Taraxacum officinale Wigg.» (бот.)

очевидно, вторинне утворення на основі початкового *кульба́ва з псл. *[kulьbava (květъka)] «схильна до загинання (округлості) (квітка)» (пор. укр. [кульба́стий] «горбатий, загнутий»), де *kulьbava – жін. р. прикметника *kulьbavъ, похідного від kuliti «гнути» (укр. [ку́лити]);
назва зумовлена тим, що обірване стебло кульбаби, коли діти беруть його в рот (примовляючи при цьому «кульбабо, розвернися» і под.), розривається в кінці на три або чотири поздовжні частини, які при цьому закручуються (загинаються) назовні;
пов’язання з ба́ба (Меркулова 102) малоймовірне;
іноді етимологи обмежуються ствердженням неясності слова (Фасмер II 412);
р. кульба́ба «любочки, eontodon L.; [кульбаба]», [куйба́ба, куйба́бка], п. [kulbaba] «тс.» (з укр.);
Фонетичні та словотвірні варіанти

ба́ба-куль
ку́льба-ба́ба
ку́льба́бка
кульба́бок
кульба́вка
кульба́вочка «нечуйвітер альпійський, Hieracium alpinum L.»
кульбака
кульбанка «тс.»
кульбаха
ску́льба «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
kulbaba «тс.»укр.) польська
*kulьbava «схильна до загинання (округлості) (квітка)» (květъka)] (пор. укр. [кульба́стий] «горбатий, загнутий») праслов’янська
кульба́ба «любочки, eontodon L.; [кульбаба]» російська
куйба́ба українська
куйба́бка українська
кульба́ва ?
*kulьbava ?
прикметника ?
прикметника ?
kuliti «гнути» (укр. [ку́лити]) ?
ба́ба ?

кульпа́к «ручиця (частина воза)»

не зовсім ясне;
можливо, є результатом видозміни форми клюпа́к «тс. »;
не виключена також первинність слова, у такому випадку пов’язаного з кульба́ка;
п. [kulpak] «тс.» (з укр.?);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
kulpak «тс.» (з укр.?) польська
клюпа́к «тс. » ?
кульба́ка ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України