КУЛЬБАКА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
кульба́ка «сідло; [примітивне сідло Ж]»
менш переконливе пов’язання з непевним тур. kaltak «сідло» (Фасмер II 412; Bern. I 641), а також відокремлювання слів із значенням «сідло» від слів із значенням «кривий кий (палиця), ярмо» (Sławski III 344–345);
словотвір слова кульба́ка, похідного від *kulьba, не зовсім ясний, так само, як і його поширення в слов’янських мовах (можливо, первісно це був вузький діалектизм);
псл. *kulьba «згинання; щось зігнуте», похідне від kuliti «гнути, згинати, кривити»(‹ *kou-l-/keu-l-);
р. [кульба́ка] «козаче сідло», [кульва́ка] «тс.», бр. кульба́ка «костур; [сідло; частина ярма]», ку́льба «костур», п. kulbaka «сідло з високою лукою», [kulbåk, kulpåk, kulpok, kulpak] «ручиця», [kulpoki] (ми.) «коромисло», слц. [kul’baka] «товстий кий, ломака»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кульба́стий
«горбатий, загнутий»
кульба́чити
«сідлати»
кульба́чка
«сіделко в кінській упряжі»
кульба́чний
«сідельний»
кульба́чник
«сідляр»
ку́льбитиси
«корчитися, щулитися»
поку́льбити
«покоробити, скорчити, скарлючити»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
кульба́ка «костур; [сідло; частина ярма]» | білоруська |
kulbaka «сідло з високою лукою» | польська |
*kulьba «згинання; щось зігнуте» | праслов’янська |
кульба́ка «козаче сідло» | російська |
kul'baka «товстий кий, ломака» | словацька |
kaltak «сідло» | турецька |
кульва́ка «тс.» | українська |
ку́льба «костур» | українська |
kulbåk «ручиця» | українська |
kulpåk «ручиця» | українська |
kulpok «ручиця» | українська |
kulpak «ручиця» | українська |
kulpoki «коромисло» (ми.) | українська |
значенням «сідло» | ? |
значенням «кривий кий (палиця), ярмо» | ? |
кульба́ка | ? |
*kulьba | ? |
kuliti «гнути, згинати, кривити» | ? |
ку́льба́ба «рослина родини складноцвітих, Taraxacum officinale Wigg.» (бот.)
очевидно, вторинне утворення на основі початкового *кульба́ва з псл. *[kulьbava (květъka)] «схильна до загинання (округлості) (квітка)» (пор. укр. [кульба́стий] «горбатий, загнутий»), де *kulьbava – жін. р. прикметника *kulьbavъ, похідного від kuliti «гнути» (укр. [ку́лити]);
назва зумовлена тим, що обірване стебло кульбаби, коли діти беруть його в рот (примовляючи при цьому «кульбабо, розвернися» і под.), розривається в кінці на три або чотири поздовжні частини, які при цьому закручуються (загинаються) назовні;
пов’язання з ба́ба (Меркулова 102) малоймовірне;
іноді етимологи обмежуються ствердженням неясності слова (Фасмер II 412);
р. кульба́ба «любочки, eontodon L.; [кульбаба]», [куйба́ба, куйба́бка], п. [kulbaba] «тс.» (з укр.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
ба́ба-куль
ку́льба-ба́ба
ку́льба́бка
кульба́бок
кульба́вка
кульба́вочка
«нечуйвітер альпійський, Hieracium alpinum L.»
кульбака
кульбанка
«тс.»
кульбаха
ску́льба
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
kulbaba «тс.» (з укр.) | польська |
*kulьbava «схильна до загинання (округлості) (квітка)» (květъka)] (пор. укр. [кульба́стий] «горбатий, загнутий») | праслов’янська |
кульба́ба «любочки, eontodon L.; [кульбаба]» | російська |
куйба́ба | українська |
куйба́бка | українська |
кульба́ва | ? |
*kulьbava | ? |
прикметника | ? |
прикметника | ? |
kuliti «гнути» (укр. [ку́лити]) | ? |
ба́ба | ? |
кульпа́к «ручиця (частина воза)»
не зовсім ясне;
можливо, є результатом видозміни форми клюпа́к «тс. »;
не виключена також первинність слова, у такому випадку пов’язаного з кульба́ка;
п. [kulpak] «тс.» (з укр.?);
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
kulpak «тс.» (з укр.?) | польська |
клюпа́к «тс. » | ? |
кульба́ка | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України