КУКУВАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

результат спрощення давнішого кукува́ти (бр. кукава́ць, п. kukać), пов’язаного з ку́ку́, і наступного зближення з кува́ти (металеві речі);

виведення від псл. kovati «кувати (метал)» (Sławski III 18) позбавлене підстав;

бр. [кува́ць] «кувати» (про зозулю), п. [kować], ст., діал. kuć «тс.»;

псл. kuku, kukali, kukovati, kukavica, kukavъka, давній звуконаслідувальний вигук і похідні від нього утворення (пор. лит. kùkū «куку», kukúoti «кувати», гр. κόκκυ, κοκκὔζω «кувати», κόκκυξ «зозуля» та ін.);

р. куку́, кукова́ть, куку́шка, бр. ку́ку, кукава́ць, п. kuku, kukać, [kukawka], ч. kuku, kukati, kukavice, слц. kuku, kukú, kukať, kukučka, вл. kuku, kukać, kokula, нл. kukuk «куку», kukawa «зозуля», болг. ку́ку, ку́кам, [куку́вам], кукуви́ца «зозуля», м. куку, кука, кукавица, схв. куку, кукати, [кукувати], кукавица, слн. kúkú, [kukováti], kukati, kúkavica;

похідне утворення від звуконаслідувального за походженням вигуку кукува́в, який відтворює крик сича;

пор. паралельні звуконаслідувальні утворення в неслов’янських мовах: рум. cucuváie (cucuveá) «сич, сова», нгр. κουκκουβάγια «сова», нар.-лат. cuccuveia, іт. coccoveggia «сич», [cuccuveja] (› схв. kukùvia)«тс.»;