КУКСИ — ЕТИМОЛОГІЯ

ку́кса «залишок покаліченої або ампутованої руки, ноги, пальців»

сюди ж, очевидно, болг. ку́ка «гак, спиця», м. кука «гак», схв. кука «гак; крючок; кирка», слн. skúčiti «гнути»;
псл. kuk(s)a, пов’язане з kuča «купа»;
споріднене з лит. kaũkas «гуля, нарив», kaũkaras «горб», а також – з іншими ступенями чергування – з лит. kùkis «гак; молот, ціпок; стусан», kukà «дрюк», лтс. kùoks «ціпок, дерево», kukurs «горб», дінд. kucáti, kuñcate «стискається, зіщулюється, скривлюється», kucitaḥ «зігнутий, закручений», гот. hauhs «високий», нвн. hocken «сидіти навпочіпки», дісл. haugr «горб», ірл. cúar «кривий»;
іє. *keu-/kou- «зігнутий, опуклий»;
р. [ку́кса] «безпалий; кулак; удар кулаком», [ку́ка] «кулак», бр. ку́ка «дуля», др. куконосыи «горбоносий», п. kuks «стусан, штурхан»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

куксова́тий «з вивернутими копитами»
куксова́тіти «ставати дедалі більш кривоногим» (про тварин, у яких вивертаються копита)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ку́ка «дуля» білоруська
hauhs «високий» готська
kucáti давньоіндійська
haugr «горб» давньоісландська
куконосыи «горбоносий» давньоруська
*keu-/kou- «зігнутий, опуклий» індоєвропейська
cúar «кривий» ірландська
kùoks «ціпок, дерево» латиська
kaũkas «гуля, нарив» литовська
kùkis «гак; молот, ціпок; стусан» литовська
hocken «сидіти навпочіпки» нововерхньонімецька
kuks «стусан, штурхан» польська
kuk(s)a праслов’янська
ку́кса «безпалий; кулак; удар кулаком» російська
ку́ка «кулак» українська
kuča «купа» ?
kaũkaras «горб» ?
kukà «дрюк» ?
kukurs «горб» ?
kuñcate «стискається, зіщулюється, скривлюється» ?
kucitaḥ «зігнутий, закручений» ?

ку́кса «заплетена і закручена на голові жіноча коса»

очевидно, пов’язане з ку́чма «копиця волосся» (пор. п. [kucek] «коса (волосся)», ч. [kuča] «грудка глини; локон волосся», слн. kúča «чуприна; пасмо волосся»);
кінцеве -са з’явилось, можливо, внаслідок зближення із словом коса́;
р. бр. [ку́кса] «тс.», схв. кукма «локон; чуб»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ку́кса «тс.» білоруська
ку́кса «тс.» російська
кукма «локон; чуб» сербохорватська
kúča «чуприна; пасмо волосся» словенська
kuča «грудка глини; локон волосся» чеська
ку́чма «копиця волосся» (пор. п. [kucek] «коса (волосся) ?
kucek «коса (волосся)» ?
-са ?
коса́ ?

кі́мса «грудка (напр., землі); шматок хліба»

очевидно, пов’язане з [кім] «грудка»;
щодо суфікса -са пор. Ку́кса «обрубок руки»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
кім «грудка» українська
Ку́кса «обрубок руки» українська
са французька

кови́ка «затримка, зупинка, перешкода»

псл. kovyka «гак»;
не зовсім ясне;
очевидно, пов’язане з [каву́ля] «загнута палиця», [ковеня́] «кочерга», кові́нька;
пов’язання з др. цсл;
куко(носъ) «горбоносий», з яким зіставляє ться укр. ку́кса «залишок покаліченої руки» (Фасмер–Трубачев II 154, 404; Куркина Этимология 1970, 94; Преобр. І 280; Горяев 126; Младенов 226), потребує додаткової аргументації;
ще менш імовірне виведення з іт. cavicchia «кілочок», що продовжує лат. clāvicula «ключик; вусик виноградної лози», демінутивного утворення від clāvis «ключ; засув; гачок» (Pisani Paideia (1953) 8/2, 112);
р. кавы́ка «надрядковий знак; завиток на письмі, кривуля; [перешкода, утруднення]», [ковы́ка] «тс.», кавы́чки (мн.) «лапки», бр. закавы́ка «утруднення; хитрість», болг. кави́чки «лапки», слн. kávka «гак; нерозбірлива буква», цсл. кавыка «крюковий знак»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

закови́ка «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
закавы́ка «утруднення; хитрість» білоруська
кави́чки «лапки» болгарська
cavicchia «кілочок» італійська
clāvicula «ключик; вусик виноградної лози» латинська
kovyka «гак» праслов’янська
кавы́ка «надрядковий знак; завиток на письмі, кривуля; [перешкода, утруднення]» російська
kávka «гак; нерозбірлива буква» словенська
ку́кса «залишок покаліченої руки» українська
ковы́ка «тс.» українська
кавы́чки «лапки» (мн.) українська
кавыка «крюковий знак» церковнослов’янська
каву́ля «загнута палиця» ?
ковеня́ «кочерга» ?
кові́нька ?
куко(носъ) «горбоносий» ?
clāvis «ключ; засув; гачок» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України