КУКСИ — ЕТИМОЛОГІЯ

сюди ж, очевидно, болг. ку́ка «гак, спиця», м. кука «гак», схв. кука «гак; крючок; кирка», слн. skúčiti «гнути»;

псл. kuk(s)a, пов’язане з kuča «купа»;

споріднене з лит. kaũkas «гуля, нарив», kaũkaras «горб», а також – з іншими ступенями чергування – з лит. kùkis «гак; молот, ціпок; стусан», kukà «дрюк», лтс. kùoks «ціпок, дерево», kukurs «горб», дінд. kucáti, kuñcate «стискається, зіщулюється, скривлюється», kucitaḥ «зігнутий, закручений», гот. hauhs «високий», нвн. hocken «сидіти навпочіпки», дісл. haugr «горб», ірл. cúar «кривий»;

іє. *keu-/kou- «зігнутий, опуклий»;

р. [ку́кса] «безпалий; кулак; удар кулаком», [ку́ка] «кулак», бр. ку́ка «дуля», др. куконосыи «горбоносий», п. kuks «стусан, штурхан»;

очевидно, пов’язане з ку́чма «копиця волосся» (пор. п. [kucek] «коса (волосся)», ч. [kuča] «грудка глини; локон волосся», слн. kúča «чуприна; пасмо волосся»);

кінцеве -са з’явилось, можливо, внаслідок зближення із словом коса́;

р. бр. [ку́кса] «тс.», схв. кукма «локон; чуб»;

очевидно, пов’язане з [кім] «грудка»;

щодо суфікса -са пор. Ку́кса «обрубок руки»;

псл. kovyka «гак»;

не зовсім ясне;

очевидно, пов’язане з [каву́ля] «загнута палиця», [ковеня́] «кочерга», кові́нька;

пов’язання з др. цсл;

куко(носъ) «горбоносий», з яким зіставляє ться укр. ку́кса «залишок покаліченої руки» (Фасмер–Трубачев II 154, 404; Куркина Этимология 1970, 94; Преобр. І 280; Горяев 126; Младенов 226), потребує додаткової аргументації;

ще менш імовірне виведення з іт. cavicchia «кілочок», що продовжує лат. clāvicula «ключик; вусик виноградної лози», демінутивного утворення від clāvis «ключ; засув; гачок» (Pisani Paideia (1953) 8/2, 112);

р. кавы́ка «надрядковий знак; завиток на письмі, кривуля; [перешкода, утруднення]», [ковы́ка] «тс.», кавы́чки (мн.) «лапки», бр. закавы́ка «утруднення; хитрість», болг. кави́чки «лапки», слн. kávka «гак; нерозбірлива буква», цсл. кавыка «крюковий знак»;