КУЗЬМУ — ЕТИМОЛОГІЯ
Кузьма́
через церковнослов’янську мову запозичене в давньоруську з грецької;
гр. Κοσμας пов’язане з прикметником κοσμας «прикрашений», κόσμος «порядок; всесвіт; люди; прикраса, вбрання»;
р. бр. Кузьма́, др. Кузма, п. ч. Kosma, слц. Kuzma, болг. Козма́, Ку́зма, м. Кузман, схв. Козма, слн. Kózma, Kózem, стсл. Коузма, Козма;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Косма
(1627)
Косьми́на
Кузьма
(XIV--XV ст.)
Кузьма́к
Кузьми́на
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Кузьма́ | білоруська |
| Козма́ | болгарська |
| Κοσμας пов'язане з прикметником κοσμας «прикрашений» | грецька |
| Кузма | давньоруська |
| Кузман | македонська |
| Kosma | польська |
| Кузьма́ | російська |
| Козма | сербохорватська |
| Kuzma | словацька |
| Kózma | словенська |
| Коузма | старослов’янська |
| Ку́зма | українська |
| Kosma | чеська |
| κόσμος «порядок; всесвіт; люди; прикраса, вбрання» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України