КУЗЬКА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ку́зька «комашка; хлібний жук, Anisoplia austriaca Hbst.; вошва» (ент.)
очевидно, запозичення з польської мови;
п. kózka «(мн.) родина жуків-вусачів, Cerambycidae; польовий цвіркун; кізочка» є зменшеною формою від koza «коза» (як назва комахи за зовнішньою схожістю її вусів з рогами кози; пор. р. козя́вка «комашка» : коза «коза»);
р. бр. ку́зька «хлібний жук»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ку́зка
ку́зочка
кузя́вка
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ку́зька «хлібний жук» | білоруська |
| kózka «(мн.) родина жуків-вусачів, Cerambycidae; польовий цвіркун; кізочка» | польська |
| ку́зька «хлібний жук» | російська |
| koza «коза» (як назва комахи за зовнішньою схожістю її вусів з рогами кози; пор. р. козя́вка «комашка» : коза «коза») | ? |
кузе́нька «невеликий луб’яний кошик з двома ручками»
очевидно, результат скорочення слова [кузубе́нька] ([козубе́нька]), похідного від ко́зуб (див.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
ку́зька
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кузубе́нька ([козубе́нька]) | ? |
| ко́зуб | ? |
ку́ка «воша; комаха Я» (дит.)
може розглядатися як результат скорочення слів ку́зька «комаха» або [ку́ска] «усе, що кусає, гризе (миші, комахи-паразити тощо)», або як пов’язане з [ку́чити] «докучати» (пор. [доку́ка] «неприємності; клопіт», р. [ку́ка] «клопіт»);
неясне;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ку́зька «комаха» | ? |
| ку́ска «усе, що кусає, гризе (миші, комахи-паразити тощо)» | ? |
| ку́чити «докучати» (пор. [доку́ка] «неприємності; клопіт», р. [ку́ка] «клопіт») | ? |
ку́жмарки «піжмурки»
результати видозміни слова пі́жмурки, можливо, через зближення його з [ку́жбитися] «гнутися, горбитися», [кузько́м] (сидіти) «сидіти навпочіпки, зігнувшись»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ку́зьмірки
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пі́жмурки | ? |
| ку́жбитися «гнутися, горбитися» | ? |
| кузько́м «сидіти навпочіпки, зігнувшись» (сидіти) | ? |
кучки «навколішках»
псл. kučati (‹ *kukěti) «присідати на зігнутих колінах, скулившись» з іє. *kou-k(*keu-k-) «кривити, згинати, скручувати»;
відбите також у болг. м. ку́ка «гак», схв. кука «тс.»;
споріднене з лтс. kukt «кривитися; сідати навпочіпки», лит. kùkti «схилятися», дінд. kucáti «кривиться, скорчується», нвн. hocken «сидіти навпочіпки», дісл. hūka «тс.»;
п. kucać «сідати навпочіпки», ст. kuczeć «тс.», kucki «присідання навпочіпки», ст. kuczki «тс.», слц. [kučec] «сидіти (сідати) навпочіпки», болг. [кукам] «сідаю навпочіпки», слн. kúčati «сидіти (сідати) навпочіпки»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кузько́м
«навпочіпки і згорбившись»
кусько́м
«тс.»
куцько́м
«зігнувшись»
кучкува́ти
«сидіти навпочіпки»
на ку́чки
«навпочіпки»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ку́ка «гак» | болгарська |
| кукам «сідаю навпочіпки» | болгарська |
| kucáti «кривиться, скорчується» | давньоіндійська |
| hūka «тс.» | давньоісландська |
| *kou-k(*keu-k-) «кривити, згинати, скручувати» | індоєвропейська |
| kukt «кривитися; сідати навпочіпки» | латиська |
| kùkti «схилятися» | литовська |
| ку́ка «гак» | македонська |
| hocken «сидіти навпочіпки» | нововерхньонімецька |
| kucać «сідати навпочіпки» | польська |
| kučati з «присідати на зігнутих колінах, скулившись» (‹ *kukěti) | праслов’янська |
| кука «тс.» | сербохорватська |
| kučec «сидіти (сідати) навпочіпки» | словацька |
| kúčati «сидіти (сідати) навпочіпки» | словенська |
| kuczeć «тс.»«присідання навпочіпки» | ? |
| kucki «тс.»«присідання навпочіпки» | ? |
| kuczki «тс.» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України