КУВШИН — ЕТИМОЛОГІЯ

можливо, запозичення з литовської мови;

лит. *kaušinas «великий коряк», припускається як похідне утворення від káušas «коряк», до якого зводиться укр. ківш;

щодо словотвору пор. лит. vaіkìnas «великий хлопець» : vaĩkas «хлопець, дитина»;

інші пов’язання – з р. [ку́кша, ку́кса] «людина без пальця» (Соболевский Лекции 129), з др. ковьць «посудина» і п. kusz «кубок» (Ильинский ИОРЯС 23/2, 231), з дат. kaus «келих, ківш» (Matzenauer 232), з тат. kupšin, kukšin, kükšin «глечик» (Mikl. TEl I 337), запозиченнями з російської мови (Радлов II 1034; Korsch AfSlPh 9, 513), – менш імовірні;

р. кувши́н, [кукши́н], бр. [кукшын] «тс.»;

похідні утворення від [збан] «глечик»;

назви зумовлені подібністю квітів рослин до глечиків;

пор. р. кувши́нка «латаття» від кувши́н;

не виключена й можливість запозичення з російської мови;

результат перенесення назви [кувшинчик], зменшувальної форми від [кувши́н] «глечик»;

назва пов’язана з глекоподібною формою плода рослин (пор. інші їх назви: укр. гле́чики, р. кубы́шка);

обидві рослини схожі за біологічними особливостями (Нейштадт 246);

р. кувши́нка (желтая) «глечики жовті», кувши́нка (белоснежная) «латаття біле»;

запозичене, можливо, через польське посередництво з середньоверхньонімецької або нововерхньонімецької мови;

свн. küefel «мала бочка», нвн. [kufel, kuffel] «посудина для пиття, кухоль» є зменшувальними формами від свн. kuofe (› нвн. Kufe) «бочка, діжка»;

пов’язання з р. кувши́н (Преобр. І 423) або нгр. κουκλί «нічний горщик» (Фасмер ГСЭ III 107) сумнівні;

р. [ку́холь] «глиняний глечик», бр. [ку́хель] «тс.», п. kufel «кухоль», ч. koflík «чашка», схв. ст. koflík «кухлик»;