КУБІВ — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичене, можливо, через західноєвропейське посередництво (нім. Kubus, фр. англ. cube) з латинської мови;

лат. cubus «грань, гральна кістка» (‹cubitum «лікоть») походить від гр. κύβος «гральна кістка (що мала форму куба)», спорідненого з двн. huf «стегно», дангл. hype, гот. hups «тс.»;

р. бр. болг. м. куб, п. kub, ч. вл. kubus, схв. кŷб, слн. kúb;

реконструкція псл. *kobъ (Machek ESJČS 243–244), а також пов’язання з псл. *kъbьlъ «чан» (Sławski JP 22, 140), з лат. cuppa «кубок» (Brückner 279; Mikl. EW 147), з двн. kuofa «діжка», нвн. Kufe «чан» (Преобр. І 403), з тюрк. kub «глечик», kup «тс.» (Mikl. TEI 2, 112, Nachtr. 2, 160; Matzenauer LF 9, 32) або з каз. тат. kübi «діжка» (Korsch AfSlPh 9, 517) непереконливі;

вважається також (Абаев Этимология 1984, 18) ідеофоном, що виникав незалежно в різних мовах;

споріднене з гр. κύμβος «посудина», κύμβη «келих», дінд. kumbháḥ «горщик, глечик», ав. xumba- «горщик, заглиблення», що зводяться до іє. *koub(h)-/kub(h)- або *kumbh- «щось видовбане, видовбаний з дерева посуд»;

псл. *kubъ «видовбана з дерева посудина»;

р. бр. куб, др. кубъкъ «кубок», п. kubek «келих», слц. [kúb] «піхви для бруска», нл. kubk «келишок»;

результат видозміни назв. пов’язаних з [ко́вбиця] «заглибина для попелу у печі», [ко́вбашка] «тс.»;

менш переконливе безпосереднє виведення (Варбот Этимология 1979, 36) від псл. *(s)kob- «згинати, скривляти»;

молд. кот (рум. cot) «лікоть (також як міра)» походить від лат. cubitus «тс.», спорідненого з гр. κύβος «западина перед стегном у тварини», κῡφός «зігнутий», двн. hūba «ковпак, чохол, (дерев’яний) кубок», укр. куб;

запозичення з молдавської мови;

пов’язання з п. ст. kubana «коханка», ч. ст. kuběna «тс.» (Brückner 279) або з рум. cu bani «з грошима» (Karłowicz SWO 319) позбавлене підстав;

наголос ку́бан (замість куба́н), можливо, свідчить, що слово є запозиченням з польської мови;

як семантичну паралель пор. фр. pot-devin букв. «горщик вина», пізніше «хабар»;

очевидно, пов’язане з [куба́н] «великий горщик», куб «великий казан»;

розвиток значення «горщик» – «хабар» не є ізольованим явищем;

бр. [куба́н] «тс.», п. kuban «тс.; клунки з їжею, солодощами»;

запозичення з середньогрецької мови;

сгр. κουμβάριον «галера», пов’язане з гр. κύμβη «чаша; човен», спорідненим з брет. komb «улоговина, видолинок», дінд. kumbháḥ «посудина, глечик», псл. kubъ, укр. куб;

припущення псл. *kǫbara (Соболевский РФВ 70, 90) не обов’язкове;

р. [куба́ра] «тс.», др. кубара «(грецький) корабель», стсл. *кѫбара (кѫвара?);

неясне;

можливо, пов’язане з куб «великий казан, бак»;

р. куба́рь «дзиґа» утворене від куб (зовнішньо дзиґа схожа на глечик з опуклими боками);

пов’язання з нгр. κουβάρι(ον) «клубок, міток» або з дінд. kubhanyuḥ «той, що кружляє в танці», гр. κυβιστάω «танцюю», нвн. hüpfen «стрибати», дісл. hoppa «тс.» (Uhlenbeck 58; Walde–Hofm. І 297) непереконливі;

запозичення з російської мови;

очевидно, запозичення з російської мови;

р. ку́бовый «тс.» походить від [куб] (бот.) «рослина індиго, Indigofera tinctoria . », утвореного, очевидно, лексико-семантичним способом від куб «великий казан, бак»;

назва пов’язана з тим, що від індиго після обробки у спеціальному кубі одержували фарбу синього кольору;

бр. кубавы «тс.»;

неясне;

можливо, пов’язане з куб «великий казан, бак»;

р. [куба́н] «вид верші на обручах», [куба́р, ку́барь, кубы́рь] «тс. »;

не зовсім ясне;

можливо, пов’язане з куб²;