КУБКИ — ЕТИМОЛОГІЯ

результат видозміни форми ку́пка, похідної від ку́па¹ (див.);

виводяться або з германських мов, зокрема від двн. botahha «бочка, чан, діжка», *butihha, свн. boteche, botech, нвн. Bóttich «чан» (Machek ESJČ 49; Bern. І 105; Weigand DWb 273–274; Mike. EW 25; Брандт РФВ 21, 212; Uhlenbeck AfSlPh 15, 484; Knutsson GL 51–52), герм. *bukjô, швейц.-нім. bücki «діжка, бочка», англ. buck «діжка для води», дангл. bûc «глечик», дісл. búkr «живіт», двн. bûch «тс.» (Stender-Petersen 289–290; Osthoff BB 29, 254; Holthatusen AeWb. 38–39; Младенов 42, 54), бав. Butschen (Kiparsky GLG 213–232; Sławski I 29; Sł. prasł. I 458–159), або з сгр. Βοũττις, βουττίον, пов’язаних з нар.-лат. *buttis (Преобр. І 40; Holub–Kop. 67; Фасмер ИОРЯС 12/2, 205, 223; Vasmer RSl 3, 263), або з лат. *buttis, слат. butica (Brückner 19; Bern. I 105), або, нарешті, вважаються власне слов’янськими утвореннями, пов’язаними з псл. *bouk-/buk-, до якого зводиться й укр. бучни́й (Sadn.– Aitz. VWb. І 209–210), з псл. *bokъ, укр. бік, р. [бокура] «бочка» (Ильинский ИОРЯС 23/2, 211; Шанский ЭСРЯ І 2, 180) чи з псл. *bъk (kj › č), експресивним варіантом (з метатезою приголосних) того самого кореня, що й укр. ку́бок, дінд. kambháḥ, гр. κύμβη, лат. cupa, гр. κύπη (Liewehr 15; Шанский тж);

походження праслов’янських форм остаточно не визначене;

псл. bъčьka, очевидно, похідне від *bъčь ‹ ‹ *buki (пор. слн. bèč «велика бочка») або від псл. *bъčа;

р. бр. бо́чка, др. бъчьвь «бочка», бъчька «тс., діжка», бочька, бъчелъка, бчелка «тс.», п. beczka, ч. bečka «бочка», bečva «чан», слц. bečka, [bočka, bačka], болг. бъ́чва, м. бочва, схв. бȁчва «бочка», bȅčka «пивна бочка», слн. bečvà, bečka, báčva, р.-цсл. стсл. бъчьвь, бъчька;

менш переконливе зближення п. [korban] безпосередньо з лат. corbis «корзина» і, далі, з н. Korb «тс.» (Skok II 185; SW II 472–473), як і пов’язання р. [курба́н] із [кумга́н] «глечик; азіатська пссудина для вмивання» (Фасмер II 423) або з ку́бок і коре́ц (Преобр. І 416);

псл. [*k^ъr̥banъ, *k^ъr̥banjь], похідні від [*k^ъr̥b, *k^ъr̥bъ], укр. [ко́рба] «дерев’яна посудина для води»;

р. [курбан] «глечик, дзбан», п. korban «[коробка з кори]; (ст.) коробка (для мисливських сітей та ін.)», [korbań] «конусоподібна торбинка з кори», [karbona, korbánek, korbánka, korbańka, korbionka, kurbańka] «тс.», [kurbanek] «глечик», ч. заст. krban «голубник», krbaně «великий глек (для сметани та ін.)», мор. [krbaň] «старий горщик», [krbaňa] «глиняна посудина для води; череп», нл. karban «скриня без віка; ящик у млині (для зерна); корито з дуплистого дерева; будь-яка порожниста річ», [kurban] «тс.», korban «видовбана тиква; вид бочки, цеберка», схв. кр̀бāњ «посудина з тикви»;

реконструкція псл. *kobъ (Machek ESJČS 243–244), а також пов’язання з псл. *kъbьlъ «чан» (Sławski JP 22, 140), з лат. cuppa «кубок» (Brückner 279; Mikl. EW 147), з двн. kuofa «діжка», нвн. Kufe «чан» (Преобр. І 403), з тюрк. kub «глечик», kup «тс.» (Mikl. TEI 2, 112, Nachtr. 2, 160; Matzenauer LF 9, 32) або з каз. тат. kübi «діжка» (Korsch AfSlPh 9, 517) непереконливі;

вважається також (Абаев Этимология 1984, 18) ідеофоном, що виникав незалежно в різних мовах;

споріднене з гр. κύμβος «посудина», κύμβη «келих», дінд. kumbháḥ «горщик, глечик», ав. xumba- «горщик, заглиблення», що зводяться до іє. *koub(h)-/kub(h)- або *kumbh- «щось видовбане, видовбаний з дерева посуд»;

псл. *kubъ «видовбана з дерева посудина»;

р. бр. куб, др. кубъкъ «кубок», п. kubek «келих», слц. [kúb] «піхви для бруска», нл. kubk «келишок»;