КСІ — ЕТИМОЛОГІЯ

наказовий вигук, що має близькі відповідники й поза слов’янськими мовами, пор. нім. ks ks ks (ksch) (вигук, яким проганяють котів), лит. ksiù, ksiùle (вигук, яким відганяють свиней);

р. [ксы] (вигук, яким підганяють корів), [кси́ня] «тс.», п. [ksi] (вигук, яким проганяють свиней), [ksy, ksyku, eksi], слц. kšo, kšu «тс.», нл. ks (kys) «цить»;

очевидно, результат редукції давнішого куси́, куса́й (псл. *kǫsi, *kǫsaji), форми наказового способу від дієслова куса́ти;

пов’язання з ксі, ксьов та ін. (Sławski III 263) необґрунтоване;

бр. ксы-ксы, п. ч. вл. [ks] «тс. »;

очевидно, результат скорочення вигуку *косьо́-косьо́ «тс.», пов’язаного з вигуком кось або іменником ко́ся «кінь»;

форма [сьовк-сьовк] виникла шляхом метатези [ксьов-ксьов];

пов’язання з вигуком ксі (Sławski II 263) викликає сумнів;

бр. [ксё-ксё, ксёў-ксёў, ксю-ксю] «тс.»;