КРІПОСНИК — ЕТИМОЛОГІЯ
крі́пость «фортеця; [сила, міцність]»
очевидно, запозичення з російської мови (про що свідчить форма кріпость зам. *кріпість);
р. кре́пость у значенні «фортеця», пов’язане з крепкий, укр. кріпки́й, є, мабуть, калькою нім. Festung «кріпость» (від fest «кріпкий, міцний») або слат. firmitas «укріплене місце» (від firmus «кріпкий, міцний»);
бр. крэ́пасць;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кріпосни́й
«кріпацький; фортечний»
кріпосни́к
кріпосни́цтво
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| крэ́пасць | білоруська |
| Festung «кріпость» (від fest «кріпкий, міцний») | німецька |
| fest | німецька |
| кре́пость «фортеця» | російська |
| кре́пкий «фортеця» | російська |
| firmitas «укріплене місце» (від firmus «кріпкий, міцний») | середньолатинська |
| firmus | середньолатинська |
| кріпки́й | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України