КРЯНУТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
кря́нути «ударити; кинути Ж»
псл. *krętnǫti «повернути», пов’язане з *krętati «повертати», до якого зводиться укр. [кря́татися] «клопотатися»;
р. [кря́нуть] «зрушити, зіштовхнути», бр. крану́ць «торкнути, зрушити», п. zakrzǫtnąć się «почати поратися», слц. [kriatnut’] «зігнути, перегнути», нл. kśětnuś «скрутити, скривити, ударити», болг. [кре́на] «насилу рушу, потягнусь», м. крене «піднесе; забере, винесе», схв. крéнити «вирушити», слн. kréniti «повернути; зрушити, посунути», цсл. крѧнѧти «звернути (в бік)»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
крану́ць «торкнути, зрушити» | білоруська |
кре́на «насилу рушу, потягнусь» | болгарська |
крене «піднесе; забере, винесе» | македонська |
kśětnuś «скрутити, скривити, ударити» | нижньолужицька |
zakrzǫtnąć się «почати поратися» | польська |
*krętnǫti «повернути» | праслов’янська |
кря́нуть «зрушити, зіштовхнути» | російська |
крéнити «вирушити» | сербохорватська |
kriatnut' «зігнути, перегнути» | словацька |
kréniti «повернути; зрушити, посунути» | словенська |
кря́татися «клопотатися» | українська |
крѧнѧти «звернути (в бік)» | церковнослов’янська |
*krętati «повертати» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України