КРУШИТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. krušiti «розбивати, ламати на шматки, роздрібнювати», пов’язане чергуванням голосних з krъšiti «тс.», укр. криши́ти (кри́ха́);

споріднене з лит. kraušýti «крушити», лтс. kràusêt «товкти, оббивати (ячмінь на току)», гр. κρούω «ступаю; тупаю; ударяю»;

р. крушить, бр. [круш] «крихке залізо», п. kruszyć «кришити, розтрушувати, крушити», ч. krušit «крушити; мучити», слц. krušit’ «тс.», вл. krušíc «розбивати на шматки; роздавлювати», болг. круша́ «розбиваю», съкруша́ «розламаю», схв. кру́шити «роздрібнювати, крушити», слн. krušiti «тс.», стсл. съкроушити «зламати, зруйнувати, розбити»;

псл. krušiti «мучити, пригнічувати, засмучувати», спочатку «розбивати, дробити, кришити»;

р. [круши́ниться] «горювати», [круше́вный] «тужний», сокруша́ться «журитися», заст. кру́шити «гнітити, засмучувати», бр. [скруша́ць] «докоряти, приводити до каяття», скру́ха «туга», п. [kruszyć] «приводити до скрухи, жалю», skruszyć «зм’якшити (серце), викликати каяття», skrucha «каяття», ч. krušiti «засмучувати, пригнічувати», krušný «трудний, важкий», zkrušiti «обтяжити, засмутити», zkroušenost «упокорення», слц. krušit’ «засмучувати, пригнічувати», м. скруши «засмутить, уб’є скорботою», слн. skrúšen «пригнічений, сумний», стсл. съкроушити «засмутити», съкроушениѥ «скруха, журба»;

пов’язання з норв. hreysar «брила каміння», норв. ст. hrosti «затор», двн. (h)rosa «кора; лід» (Torp. 109; Falk–Torp 912) або з гр. κρύος (Boisacq 522) менш переконливі;

іє. *krū-s «ударяти, товкти, ламати», до якого зводиться й укр. круши́ти;

споріднене з лит. krušà «град», kriušà, лтс. krusa «тс.», лит. krùšti «дробити, товкти», kr(i)ùšti «повалитися, осісти; розчепитися; схуднути», гр. κρούω «товчу, стукаю»;

псл. krъxa «тс.»;

р. кроха́, бр. крыха́, др. кръхъть «кришка, крихітка», п. krszyna, полаб. kraseina «тс.», схв. kršina «відламаний шматок», слн. krh «уламок, щербина», krha «тс.», цсл. кръха «крихта»;

сумнівне зближення (Machek ESJČ 295) з норв. [grūpa, graup, gropa, grypja] «грубо молоти»;

менш певне пов’язання з п. krępy «кремезний» (Brückner 272; Skok II 215);

іє. *kreu-/krou- «ударяти, штовхати, ламати» з детермінантом -р-;

споріднене з лит. kraupùs «шерехатий, нерівний; ніжний», лтс. krŗaũpa «струп, бородавка», krupt «лопатися, зморщуватися», дісл. hrufa «струп», двн. (h)riob «прокажений», (h)ruf «струп, проказа», нвн. [ruff] «зашкарублість ґрунту», можливо, також з алб. kripë «сіль», [krypë] «тс.»;

псл. krupa «крупно змелене зерно, збіжжя; крихта, кришечка; зернисті опади», пов’язане з псл. krušiti, у кр. кру́ши́ти, псл. *krьxa, укр. кри́ха́;

р. крупа́, бр. кру́пы, др. крупа «борошно; крупа; крупина», п. krupa «крупина», krupy (мн.) «крупи, крупа», ч. kroupa, kroupy (мн.) «крупа; град», слц. krúpa «крупинка», krúpy (мн.) «крупа; град», вл. krupa «крупа; градина», нл. kšupa «крупа», болг. кру́па, (у сполученні к. сол «велика грудка солі»), схв. кру́па «дрібний град», слн. krúpa «крупа ячмінна», цсл. кроупа «кришечка, крихта»;

пов’язане зі [скру́жини] «тс.» тж, похідним від [скружи́ти] «пересіяти зерно в решеті» тж, [кружа́ти] «очищати (зерно на решеті)»;

менш імовірний зв’язок форми [скру́шки] «висівки» із круши́ти «трощити»;