КРОПІТКИМ — ЕТИМОЛОГІЯ
кропітки́й
очевидно, видозмінене запозичення з російської мови;
р. [кро́поткий] «кропіткий», кропотли́вый «тс.», [кропо́та] «турбота, сварка, розбрат», [кропота́ть] «клопотатися, турбуватися; бурчати, сердитися, лаятися», як і вл. škropić «шипіти; говорити хрипким, глухим голосом», слн. krópati «кудкудакати», є давніми звуконаслідувальними утвореннями, спорідненими з лат. crepo «брязкаю, тріщу, клацаю; повторюю», а також з дінд. kŕpate «волає»;
не виключений зв’язок з псл. klopotъ, укр. кло́піт;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кропітни́й
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| škropić «шипіти; говорити хрипким, глухим голосом» | верхньолужицька |
| kŕpate «волає» | давньоіндійська |
| crepo «брязкаю, тріщу, клацаю; повторюю» | латинська |
| klopotъ | праслов’янська |
| кро́поткий «кропіткий» | російська |
| кропотли́вый «тс.» | російська |
| кропо́та «турбота, сварка, розбрат» | російська |
| кропота́ть «клопотатися, турбуватися; бурчати, сердитися, лаятися» | російська |
| krópati «кудкудакати» | словенська |
| кло́піт | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України